Оновлені рекомендації по клінічній практиці при дисфонії, розроблені Американською академією оториноларингології - хірургії голови та шиї (American Academy of Ophthalmology and Otolanryngology - Head and Neck Surgery), опубліковані в березні 2018 р.

Ключові принципи

1. Дослідження пацієнтів з дисфонією включає дані анамнезу і клінічного огляду, які дозволяють визначити найбільш ймовірні етіологічні фактори. До них відносяться, зокрема, недавні хірургічні втручання в області голови, шиї або грудної клітки, ендотрахеальна інтубація, супутні об'ємні утворення шиї, респіраторний дистрес або стридор, стаж активного курця, професійні навантаження на голосовий апарат.
2. Слід пропонувати варіанти терапії пацієнтам з дисфонією, викликаної причинами, що піддаються корекції.

Рекомендації:

1. Дослідження на наявність дисфонії рекомендується проводити у пацієнтів із змінами якості голосу, інтонації, гучності, що призводить до погіршення функцій комунікації або зниження якості життя.
2. Ларингоскопію рекомендується виконувати, коли є підстави припускати наявність будь-якої серйозної причини появи дисфонії, і в разі, коли її симптоми не пройшли або не зменшилася їх вираженість протягом 4 тижнів.
3. Призначати лікування рекомендується виходячи з результатів ларингоскопії, які слід задокументувати/передати логопеду.
4. Хірургічне втручання рекомендується пацієнтам з дисфонією, обумовленої передбачуваним курабельним злоякісним утворенням, при недостатності або доброякісних симптоматичних ураженнях голосової складки, що не піддаються консервативному лікуванню.
5. Ін'єкції ботулінічного токсину рекомендується призначати при спастичній дисфонії та інших типах гортанної дистонії, що супроводжуються втратою голосу.
6. Пацієнтів з дисфонією слід проінструктувати про необхідність профілактичних заходів по збереженню голосу.
7. Рекомендується документувати всі випадки одужання, поліпшення/погіршення симптомів дисфонії або якості життя пацієнтів в ході лікування або спостереження.
8. Стандартне призначення антибіотиків при дисфонії категорично не рекомендується.
9. КТ-дослідження в якості первинного засобу візуалізації гортані не рекомендується.
10. Не рекомендується призначати антирефлюксні засоби при ізольованій дисфонії, виходячи з припущення про наявність ГЕРХ або ларингофарингеального рефлюксу за відповідними симптомами без візуалізації гортані.
11. Стандартне призначення кортикостероїдів при дисфонії до виконання візуалізації гортані не рекомендується.
12. При дисфонії виконувати діагностичну ларингоскопію рекомендується в будь-який необхідний момент.

Дисфонія як симптом основного захворювання

Дисфонія є загальним симптомом для безлічі захворювань, зокрема, її відзначають при злоякісних новоутвореннях області голови і шиї. Дисфонію також здатні викликати неврологічні (параліч голосової складки, спастична дисфонія, есенціальний тремор, хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз, розсіяний склероз), шлунково-кишкові (ГЕРХ, еозинофільний езофагіт), ревматологічні/аутоімунні (ревматоїдний артрит, синдром Шегрена, саркоїдоз, амілоїдоз, гранулематоз з поліангіїтом), алергічні, легеневі (хронічна обструктивна хвороба легень), скелетно-м'язові (дисфонія м'язового напруги, фіброміалгія, цервікалгія), психологічні (функціональні порушення мови), травматичні (переломи хрящів гортані, інгаляційне пошкодження; тупе/проникаюче ушкодження), інфекційні (кандидоз) та інші фактори.

Дисфонія як побічний ефект лікування

Такі засоби, як інгаляційні стероїди або викликаючі сухість слизової оболонки (наприклад антихолінергічні, антигістамінні, деконгестанти і антигіпертензивні), найбільш часто пов'язані з дисфонією. Крім того, стероїдні препарати можуть викликати грибковий або неспецифічний ларингіт.

Диференціальна діагностика дисфонії у дітей

Диференціальна діагностика дисфонії у дітей суворо індивідуальна і залежить від віку пацієнта. Передчасно народжені і новонароджені особливо схильні до ризику дисфонії через тривалу інтубацію, але також слід враховувати хірургічні втручання (корекція артеріальної протоки), не виключати можливість розвитку інтракраніального процесу (мальформація Арнольда - Кіарі, пухлина задньої черепної ямки), родової травми, вродженої гортанної аномалії або медіастинальної патології. Іноді про наявність дисфонії свідчить аномальний крик дитини, при появі якого необхідно провести консультацію у отоларинголога. Хронічна дисфония досить поширена у дітей дошкільного віку, негативно впливаючи на їх якість життя.

Профілактика дисфонії

Профілактика дисфонії насамперед повинна бути спрямована на зменшення пошкодження тканин голосового апарату і підтримку стратегій, що поліпшують здоров'я. До превентивних заходів відносяться: адекватна гідратація, виключення надмірних подразників, голосова гімнастика. Слід уникати зневоднення, криків, споживання алкоголю, кофеїну, куріння, прийому засобів, що викликають сухість слизових оболонок. На голос також можуть вплинути фоновий шум, погана якість повітря і його сухість. Вплив великої кількості екологічних або професійних подразників, таких як хімічні речовини, дим, пил і бруд, також можуть стати причиною дисфонії.