За статистичними даними Центрів контролю та профілактики захворювань США (The United States Centers for Disease Control and Prevention), щорічна смертність від гострого коронарного синдрому та інсульту становить близько 860 тис. осіб, тобто більше ніж один із трьох усіх летальних випадків у США. Актуальними клінічними настановами з первинної профілактики серцево-судинних захворювань рекомендовано застосовувати ацетилсаліцилову кислоту для осіб віком 40–70 років, що мають найвищий ризик розвитку серцево-судинних захворювань, але не старше 70 років. Однак серед людей похилого віку ризик таких патологій є закономірно вищим. За результатами трьох нещодавніх масштабних рандомізованих досліджень щодо вивчення ефективності застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою первинної профілактики серцево-судинних захворювань у осіб групи високого ризику продемонстровано суперечливі дані. Зазначене стало причиною неточностей у розумінні алгоритму призначення ацетилсаліцилової кислоти з метою первинної профілактики гострого коронарного синдрому чи інсульту.
Ацетилсаліцилова кислота і первинна профілактика
Дослідниками Медичного коледжу Шмідта (Florida Atlantic University’s Schmidt College of Medicine), США, Флорида, науковими співробітниками Школи медицини та громадського здоров’я Вісконсінського університету (University of Wisconsin School of Medicine and Public Health), США, а також Гарвардської медичної школи (Harvard Medical School), США, запропоновано новий погляд на вирішення зазначених спірних питань, спрямований на прийняття найбільш оптимальних рішень відповідно до конкретної клінічної ситуації. У коментарі, опублікованому у виданні «The American Journal of Medicine» 1 лютого 2020 р., автори акцентували увагу на тому, що для досягнення максимальної користі у більшості пацієнтів клініцисти мають приймати зважені рішення про необхідність призначення ацетилсаліцилової кислоти в кожному окремому випадку індивідуально.
Зокрема, пацієнти, які перенесли гострий коронарний синдром, мають отримувати щоденно 325 мг ацетилсаліцилової кислоти з метою зниження смертності, а також ризиків серцевого нападу або інсульту в подальшому. Окрім того, серед осіб, які вижили після перенесеного раніше гострого коронарного синдрому чи ішемічного інсульту, ацетилсаліцилову кислоту варто призначати тривалим курсом за умов відсутності особливих протипоказань. Варто розуміти, що за умов первинної профілактики баланс абсолютних переваг для пацієнтів нижчий порівняно зі вторинною профілактикою, натомість, ризики небажаних побічних реакцій від застосування ацетилсаліцилової кислоти залишаються ідентичними, але недостатньо чітко окресленими.
Важливість індивідуалізованого підходу
Таким чином, спираючись на відомі фактичні дані, будь-які висновки щодо довготривалої терапії із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти у здорових осіб, імовірно, мають ґрунтуватись на індивідуальному рішенні лікаря стосовно окремого пацієнта з метою оцінки абсолютної користі антитромботичного ефекту проти абсолютного ризику кровотечі. У своєму коментарі дослідники наголосили, що індивідуальні клінічні рішення про призначення ацетилсаліцилової кислоти з метою первинної профілактики мають надважливе значення, адже, наприклад, серед пацієнтів, які потребують первинної профілактики, кількість осіб з метаболічним синдромом становить близько 40% з-поміж людей віком старше 40 років. Для цих пацієнтів ризик розвитку гострого коронарного синдрому та інсульту може наближатися до аналогічних показників серед тих осіб, які вижили після попередньої ішемічної атаки. Насамкінець автори дійшли висновку про те, що загальні рекомендації щодо призначення ацетилсаліцилової кислоти з метою первинної профілактики, імовірно, не є виправданими, адже лише лікар первинної медичної ланки, що безпосередньо контактує з конкретним пацієнтом, має найбільш вичерпну інформацію про переваги та ризики превентивної тактики для кожного зі своїх пацієнтів.
