Щодня все більше країн схвалюють використання вакцини від Pfizer-BioNTech, а у Сполученому Королівстві імунізацію проводять ще з 8 грудня. Продукт розробки компанії Moderna також нещодавно отримав необхідний дозвіл у США. Обидві вакцини використовують механізм mRNA. Тож як саме працюють ці вакцини та які ризики пов’язані з їх застовуванням?
Вірус SARS-CoV-2 оточений білками-шипами, які необхідні для проникнення всередину клітин людини. Саме ця особливість вірусу була використана для створення нових вакцин. До складу обох вакцин входять мРНК (матрична рибонуклеїнова кислота) - тип РНК для перенесення інформації, необхідної для синтезу клітинами білків. У зв’язку з тим, що мРНК може легко зазнати пошкодження, була використана технологія, коли мРНК огортають ліпідними наночастинками (маленькі частинки жиру). Саме через нестабільність рибонуклеїнової кислоти вакцина потребує особливих умов зберігання (-70 градусів для вакцини Pfizer-BioNTech та -20 для Moderna).
Після введення вакцини ліпідні бульбашки з мРНК проникають всередину клітин людини, клітини ж зчитують інформацію рибонуклеїнової кислоти та починають виробляти білки-шипи, як у віруса SARS-CoV-2. Згодом мРНК руйнується, не залишаючи слідів. Шипи синтезовані клітинами мігрують на поверхню, а інша частина вивільняється, коли ці клітини помирають. Імунна система розпізнає ці чужорідні білки та активує процес імунної відповіді. B-клітини фіксуються на цих білках-шипах та після активації Т-клітинами-хелперами починають виробляти специфічні антитіла. В майбутньому у випадку потрапляння вірусу в організм людини, антитіла блокують шипи на його поверхні та попереджують подальший розвиток інфекції. Знищення вірусу забезпечується антигенпрезентуючими клітинами, що активують Т-клітини-кілери, які знищують інфіковані коронавірусом клітини, на поверхні яких знаходяться білки-шипи.
Для досягнення необхідної імунної відповіді проводиться введення двох доз вакцини з інтервалом у 21 день для Pfizer-BioNTech та у 28 днів для Moderna. У зв’язку з тим, що вакцини є новими, то дані про тривалість імунітету все ще вивчаються. І хоча існує можливість, що рівень антитіл може знизитись через декілька місяців після вакцинації, імунна система все ще містить B та Т клітини пам’яті, які можуть зберігати інформацію про SARS-CoV-2 протягом років або десятиліть.
Алергічні реакції
Резонанс виник після того як британський регулюючий орган повідомив, що він не рекомендує використання вакцини від Pfizer-BioNTech для людей, в яких в анамнезі є анафілактичні реакції на вакцини, медикаменти або їжу. Причиною такого рішення було виникнення анафілактичних реакцій у двох британських медичних працівників, що отримали нову вакцину. В обох в анамнезі були серйозні алергічні реакції, у зв’язку з чим вони завжди носили з собою EpiPen (пристрій для швидкої ін’єкції адреналіну, у випадку розвитку анафілактичної реакції). У двох описаних випадках були зроблені ін’єкції адреналіну та виконана госпіталізація.
Варто відмітити, що у третій фазі дослідження цієї вакцини не брали участь особи, в анамнезі в яких були анафілактичні реакції на інші вакцини. Проте кількість алергічних реакцій серед осіб, що отримали вакцину, порівнюючи з плацебо-групою, була незначно вищою (0,63% проти 0,51% відповідно). Американський імунолог Ентоні Фаучі прокоментував ці реакції як такі, що потребують уваги, проте зустрічаються досить рідко, а подібні небажані прояви є очікуваними при переході від тестування вакцини до її широкого застосування.
Побічні дії
- Pfizer-BioNTech. Найчастішими побічними діями цієї вакцини є реакції в місці ін’єкції (84,1%), втома (62,9%), головний біль (55.1%), біль у м’язах (38,3%), озноб (31,9%), біль у суглобах (23,6%) та гарячка (14,2%). Частота важких побічних реакцій є меншою ніж 0,5%.
- Moderna. Найчастішими побічними проявми є біль в місці ін’єкції (91,6%), втома (68,5%), головний біль (63,0%), біль у м’язах (59,6%), біль у суглобах (44,8%) та озноб (43,4%). Частота важких побічних реакцій знаходиться в діапазоні від 0,2% до 9,7%.
Побічні дії спостерігались частіше у молодих людей та після введення другої дози вакцини. Варто також відмітити, що в результаті дослідження обох вакцин частота паралічу Белла (параліч лицевого нерва) була вищою серед осіб, щоб отримували вакцини у порівнянні із плацебо-групою. Проте частота випадків не перевищувала поширеність цього стану серед населення.
Регуляторні органи різних країн продовжують наглядати за процесом впровадження масової вакцинації, а тому важливо вчасно отримувати та дотримуватись нових рекомендацій. Наступним важливим кроком є поява інших вакцин з різними механізмами дії, що дасть змогу вакцинувати осіб, які через протипокази не змогли імунізуватись зараз.
