15 січня 2021 року Міністерство охорони здоров’я затвердило нові Стандарти надання медичної допомоги при вірусних гепатитах В та С у дорослих та дітей (далі — ВГВ, ВГС).
Однією із важливих змін, про які йдеться в Стандартах, — це спрощення алгоритму обстеження пацієнтів із ВГС.
Зважаючи на те, що препарати, які застосовувалися раніше для лікування ВГС (пегільовані інтерферони), викликали чимало побічних реакцій, пацієнтам було необхідно пройти низку додаткових обстежень перед початком і під час лікування. Наразі застосовують новітні препарати прямої противірусної дії (ПППД), ефективність яких становить вище 95 % і які викликають дуже мало побічних реакцій.
Для діагностики ВГС необхідно провести тестування на антитіла — за допомогою швидких тестів або проведення імуноаналізу.
У разі позитивного аналізу на антитіла проводиться тест на виявлення генетичного матеріалу РНК ВГС (методом полімеразної ланцюгової реакції, ПЛР). Достатньо проводити або якісну, або кількісну ПЛР. Перевага надається якісній ПЛР, оскільки на сьогодні це дешевший метод обстеження. Альтернативним методом підтвердження діагнозу ВГС є визначення корового антигену (HCV core antigen, cAg).
Оскільки існують пангенотипні ПППД, які можна використовувати незалежно від того, яким генотипом інфікована людина, генотипування не є обов’язковим методом діагностики.
У разі позитивного тесту на РНК ВГС — оцінюють стадію ураження печінки. Для оцінки фіброзу печінки рекомендовано використовувати неінвазивні методи, а саме визначення індексу APRI та FIB-4. Для їх підрахунку достатньо знати вік пацієнта, кількість тромбоцитів та показник аланінамінотрансферази (АЛТ). APRI та FIB-4 можна підрахувати самотужки за допомогою формули або скориставшись електронним калькулятором на тематичних сайтах (калькулятори: для APRI, для FIB-4). Лише в разі необхідності (коли результати APRI, FIB-4 потрапляють у «сіру зону») або за наявності ресурсів рекомендується використовувати еластографію, FibroTest.
Додатково проводять оцінку функції нирок, скринінг на ВГВ (HBsAg, анти-HBc) та туберкульоз. У разі наявності супутнього захворювання проводять визначення потенційної взаємодії лікарських засобів (на сайті). У жінок проводять тест на вагітність.
Після цього призначають схему противірусних препаратів.
Підтвердженням одужання від ВГС є відсутність РНК ВГС, або стійка вірусологічна відповідь (СВВ), яка визначається через 12 або 24 тижні після закінчення лікування за допомогою проведення ПЛР на РНК ВГС.
