За 40 років з часу відкриття ВІЛ вчені розробили препарати, які контролюють вірус і запобігають інфікуванню, та продовжують їх удосконалювати. Крім того, цей вірус навчилися швидко і просто виявляти. Проте сьогодні все ще існує безліч міфів, які створюють бар’єри для того, щоб люди захищалися від ризиків, дізнавалися про свій ВІЛ-статус та вчасно починали терапію.
МІФ 1. “ВІЛ не існує”
ФАКТ: Вірус імунодефіциту людини вивчений та його існування є доведеним наукою фактом
У 1983 році одночасно двома групами вчених - у Національному інституті раку в США, під керівництвом відомого імунолога й вірусолога Роберта Галло, та в інституті Пастера в Парижі, під керівництвом Люка Монтаньє, був відкритий вірус, відомий нині як збудник СНІДу, - ВІЛ (вірус імунодефіциту людини).
У 1988 році, вчені визнали, що ідея про те, що інфекційним агентом СНІДу ймовірно є вірус, який відноситься до так званих ретровірусів, належить саме Робертові Галло (R.C. Gallo).
Те, що виділені у Франції та США окремими групами вчених штами вірусу виявилися ідентичними, і саме те, що ці групи працювали незалежно, підтверджує високу надійність доказів вчених.
Також існування ВІЛ підтверджено за допомогою сучасної електронної мікроскопії. Зображення ВІЛ зберігають в каталогах мікроскопічних зображень спеціальні наукові установи світу. Наприклад, Національна бібліотека медицини США Національний інститут охорони здоров’я США (US National Library of Medicine National Institutes of Health) та Public Health Image Library.
Крім того, у 2000 році на всесвітній конференції у південноафриканському місті Дурбан вчені, серед яких 11 нобелівських лауреатів, керівники найбільших світових дослідних організацій і академій наук багатьох країн, підписали декларацію, яка затверджує науково доведений факт того, що ВІЛ є причиною СНІДу.
Для підтвердження цього факту вчені підписанти навели ряд доказів, серед яких такі:
▸ Тести на ВІЛ-інфекцію виявляють вірус у крові шляхом виявлення антитіл чи нуклеїнових кислот, і такі ж надійні, як тести, що призначені для виявлення інших вірусних інфекцій.
▸ У людей, яким перелили ВІЛ-інфіковану кров, розвивається СНІД. Проте, він не розвивається у людей, яким переливають незаражену кров. За відсутності лікування у людей, інфікованих ВІЛ, через кілька років з’являються ознаки СНІДу.
МІФ 2: “Я прекрасно виглядаю, у мене нічого не болить, тому у мене не може бути ВІЛ”
ФАКТ: прихована (латентна) стадія ВІЛ-інфекції може тривати роками
Протягом цього часу людина не матиме жодних ознак захворювання. А коли вони з’являться, то будуть зовсім неспецифічними, особливо на початкових етапах. Для кожної людини час від інфікування до появи перших ознак є індивідуальним.
При цьому зовнішній вигляд і при інших хронічних захворюваннях може не видавати ознак хвороби, аж до її запущеної стадії, коли лікувати вже пізно. Наприклад, онкологічні захворювання також підступно ховаються, не проявляючи себе, а потім відбирають життя.
Тому як щодо ВІЛ, так і щодо онкологічних захворювань, існують наполегливі рекомендації лікарів проводити регулярні скринінги (перевірки) незалежно від самопочуття. Рання діагностика в обох випадках дає можливість вчасно розпочати терапію і зберегти життя.
МІФ 3: “Ліки від ВІЛ дуже токсичні, це отрута, їх не варто приймати через велику кількість побічних реакцій”
ФАКТ: З появою антиретровірусної терапії (АРТ) число випадків СНІДу у світі скоротилося у понад десятеро
Будь-який медичний препарат може викликати побічну дію, і АРВ-препарати не виключення. Але більшість неприємних явищ зникають через два тижні – два місяці після початку лікування. Зазвичай, такі явища виникають не більше ніж у 10% людей.
Усі побічні дії, які може викликати препарат, завжди зазначені в інструкції. Як і з будь яким іншим препаратом, лікар підбере терапію індивідуально, враховуючи супутні захворювання, та може замінити препарати, якщо побічна дія буде переважати за клінічний ефект.
Сучасні форми АРТ зазвичай є комбінованими, тож усі компоненти терапії пацієнт отримує в 1 таблетці. АРТ препарати потрібно приймати пожиттєво. Вони не вбивають ВІЛ, однак уповільнюють і практично зупиняють прогресування ВІЛ-інфекції та її перехід у стадію СНІДу. Терапія дає можливість ВІЛ-інфікованій людині жити повноцінним життям.
