Станом на початок 2024 року нашу країну захищали понад 45 тисяч жінок-військовослужбовиць, 4 тисячі з них — у боях нарівні з чоловіками. Ще 13 тисяч українок мають статус учасниць бойових дій. Попри те, що ці жінки вміють давати відсіч ворогу, у спілкуванні з цивільними вони часто стикаються зі стереотипами, нерозумінням їхнього досвіду та ігноруванням їхніх потреб.
Про те, з якими труднощами й викликами стикаються військовослужбовиці на війні та по поверненню в цивільне життя, розповідають ветеранки Юлія Кіріллова та Катерина Приймак в одній із серій нового освітнього серіалу«Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» на платформі «Дія.Освіта».
Вони, зокрема, розповідають про незручну й навіть шкідливу для жіночого здоровʼя форму, про упереджене ставлення офіцерів, невідповідність потребам жінок медичних послуг, відсутність «жіночих» напрямів у програмах реабілітації (як-от відсутність послуг гінеколога) тощо.
РІЗНИЦЯ СПРИЙМАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЧОЛОВІЧОЇ ТА ЖІНОЧОЇ СТАТІ
НА ЖАЛЬ, ВЕТЕРАНКИ БІЛЬШЕ СТИГМАТИЗОВАНІ СУСПІЛЬСТВОМ, ОСКІЛЬКИ В УЯВЛЕННІ БАГАТЬОХ ЖІНКА І ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА — НЕ СУМІСНІ.
«Якщо ти — чоловік-військовий, тебе чекає вдома дружина, дитина. Це нікого не дивує. Але, якщо ти — жінка-військова, яка пішла, а дитина лишилася з чоловіком, суспільство може сказати, що він — “каблук”, “тряпка”, “не служить”, а мама — “кинула дитину”, “мама-зозуля”, “спить з мужиками на війні”», — із болем говорить Катерина Приймак, ветеранка, очільниця руху VETERANKA.
У цивільному житті ветеранки стикаються із труднощами у пошуку психологічної підтримки та реабілітації (наприклад, часто центри реабілітації не адаптовані до жінок, яким нема з ким залишити маленьку дитину).
До того ж після повернення на них вдома часто чекає не відпочинок, а домашня рутина, побутові та економічні проблеми, а часом — ейджизм та громадський осуд.
КОРЕКТНА КОМУНІКАЦІЯ ТА ПРАВИЛЬНА ПІДТРИМКА
Щоб проявити повагу до ветеранки, не кажіть «Нащо тобі та війна здалася, ти мала б з дітьми сидіти», «То не жіноча справа», «Жінкам там робити нічого», «Краще подумай про дітей»… Це травмує. Особливо в часи повномасштабної війни, коли жінки виконують завдання і несуть відповідальність нарівні з чоловіками.
«Купа питань типу “Як ви робите манікюр в окопі”... Просто нонсенс! Жодного професійного спрямування питань, все про жіночність… Це жахливо, — розповідає Катерина про досвід спілкування з цивільними. — Мені важливо, щоб визнавали мій професіоналізм. Жінки, в яких повірили, — це чи не найкращі воїтельки, надійні й сміливі».
Базові принципи реінтеграції ветеранок:
- повага до неї, її досвіду та рішень;
- толерантність та емпатія з боку оточення;
- поважне ставлення до її особистого простору, підтримка її способу адаптації до цивільного життя.
Жінки з бойовим досвідом дещо інакше переживають процеси повернення до цивільного життя — їм важче реінтегруватися. Водночас ветеранки частіше усвідомлюють важливість турботи про ментальне здоровʼя, звертаються до фахівців, тож варто підтримувати такі їхні наміри.
Ось контакти організацій, в яких готові підтримати та допомогти:
- ГО «Вільний вибір» — (063) 64 64 991, vvybir.org.ua.
- Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду — 0 800 33 20 29.
- Ветеранська спільнота Veteran Hub — veteranhub.com.ua
- ГО «Дівчата» — divchata.org.
- БО «Жінка і війна» — womanandwar.com.
- БФ «Сильні» — sylni.org.
- ГО «Жіночий ветеранський рух» — uwvm.org.ua.
Більше рекомендацій від фахівців є в посібнику «Люди з досвідом війни. Взаємодія». Це гід з толерантної взаємодії, створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Довідка: освітній серіал «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» на платформі «Дія.Освіта» містить 11 епізодів із поясненнями авторитетних українських експертів. Мета серіалу — навчити коректно та з повагою комунікувати з чинними військовими, ветеранами та ветеранками. Його мета – навчити коректно та з повагою комунікувати з чинними військовими, ветеранами та ветеранками. Серіал можна дивитися на «Дія.Освіта». Серіал є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» — гіда з толерантної взаємодії, створеного за ініціативою першої леді Олена Зеленська.
Проєкт реалізовано Міністерство цифрової трансформації України для платформи «Дія.Освіта» за підтримки Координаційний центр КМУ/Mental Health UA, громадської організації «Безбарʼєрність» та компанії «Visa» — учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів».
