Мануальна терапія — це метод фізичної реабілітації, що передбачає цілеспрямований вплив руками фізичного терапевта на хребет, суглоби, м’язи та зв’язки пацієнта з метою зменшення больового синдрому, відновлення рухливості та покращення загального функціонального стану організму.

Цей метод широко застосовується у спортивній медицині, під час реабілітації після травм, при дегенеративно-дистрофічних ураженнях опорно-рухового апарату, неврологічних розладах та інших патологічних станах.

Водночас, попри значні терапевтичні переваги, мануальна терапія має певні обмеження та протипоказання, які необхідно враховувати перед початком лікування.

Показання до мануальної терапії

Мануальна терапія може бути ефективною при таких станах:

• головний біль, асоційований із шийним остеохондрозом;
• больовий синдром у ділянці спини та шиї (лордоз, кіфоз, сколіоз, спондильоз);
• порушення постави;
• функціональні блоки хребців і суглобів;
• компресія нервових корінців;
• м’язові спазми;
• хронічна втома та розлади сну, зумовлені м’язовим перенапруженням.

Варто зазначити, що рішення про доцільність проведення процедури має приймати фахівець після особистого огляду. Перед початком будь-яких втручань доцільною є консультація фізичного терапевта, який оцінить стан опорно-рухового апарату та підбере безпечну індивідуальну стратегію втручання.

Протипоказання: коли мануальна терапія може зашкодити

Попри користь, існують ситуації, коли цей метод не можна застосовувати:

• онкологічні захворювання (окрім тих, що мають стійкий позитивний ефект після лікування), пухлинні ураження хребта та кісткової системи;
• декомпенсований стан хворого з боку будь-якої системи органів, загострень хронічних захворювань та стан після свіжих операцій на хребті;
• остеопороз важкого ступеня;
• гострі інфекційні процеси;
• порушення згортання крові;
• вагітність (у певних випадках — за рекомендацією лікаря);
• тяжкі серцево-судинні патології;
• нестабільність хребців;
• переломи в гострій фазі;
• всі форми туберкульозу в активній стадії;
• грижі міжхребцевих дисків із компресією спинного мозку.

У таких випадках замість мануальної терапії можуть бути рекомендовані інші методи фізичної реабілітації, наприклад,масаж чи кінезіологічне тейпування.

Переваги та недоліки методу

Перевагами методу є швидкий результат: часто пацієнти відчувають полегшення вже після першого сеансу, відсутність медикаментів, покращення рухливості та постурального балансу. Мануальна терапія може бути використана як доповнення до основного лікування.

Недоліками є короткочасний ефект, якщо не підтримувати його іншими методами (наприклад, виконанням терапевтичних вправ чи апаратними фізіотерапевтичними процедурами). Мануальна терапія не лікує причину захворювання, а лише усуває функціональні порушення, потребує високої кваліфікації терапевта: непрофесійні втручання можуть погіршити стан. Можливі побічні реакції: біль чи дискомфорт після процедури, запаморочення, емоційна нестабільність.

Скільки потрібно сеансів?

Кількість процедур визначається індивідуально. У середньому, курс включає від 3 до 10 сеансів з інтервалом у кілька днів.

Що не можна робити після мануальної терапії?

• Виконувати інтенсивні та надмірні фізичні навантаження протягом 1-2 діб;
• Відвідувати сауну та приймати гарячі ванни (варто уникати як переохолодження так і перегріву);
• Робити різкі рухи і тривало сидіти в одній позі не змінюючи положення;
• Самостійно намагатися “докручувати” та “вправляти” суглоби чи хребет після терапії.

Мануальна терапія може дати хороший результат, але лише тоді, коли вона призначена за медичними показами, проводиться досвідченим фахівцем і є частиною комплексного лікування. Не варто очікувати, що кілька сеансів повністю усунуть проблему, тому що зазвичай мануальна терапія є лише одним із етапів реабілітації, який обов’язково потрібно доповнювати руховою терапією та терапевтичними фізичними вправами, роботою над поставою та фізіопроцедурами.