Обговорення теми самогубства потребує довіри та розуміння, щирості та відповідальності — без осуду чи легковажності, а в основі розмови мають бути факти.

Нагадуємо правдиві та дестигматизуючі твердження на тему суїциду, які можуть допомогти відкрити діалог і запобігти непоправному.

Якщо людина прямо каже про бажання скоїти суїцид, вона у групі ризику і потребує допомоги

Багато людей, які вчинили самогубство, натякали або прямо казали, що мають такий намір. Тому важливо сприймати серйозно слова людини та не ігнорувати їх, і тим паче не сприймати як маніпуляцію.

Поговоріть з людиною про її почуття спокійно та без осуду, допоможіть звернутися до психіатра, психолога або сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP.

Самогубство може бути як імпульсивним, так і спланованим

Суїцид це не завжди спланований вчинок. Особливо якщо людина перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння; з нею трапилася неочікувана психотравмувальна подія; або якщо людина, недооцінивши смертельність методу самогубства, планувала завдати собі самоушкодження без мети померти.

З цієї причини також важливо обмежити доступ до засобів самогубства (зброя, лікарські засоби, пестициди та інші високотоксичні речовини тощо). Це дозволить «виграти час» — недоступність знаряддя часто призводить до відмови від імпульсивного наміру.

Водночас, частина самогубств — справді заплановані вчинки. У таких випадках, перед суїцидом у поведінці та стані людини відбуваються певні зміни, які можуть слугувати попереджувальними сигналами. Це можуть бути:

• скарги на нестерпний емоційний або фізичний біль;
• ізоляція від родини та друзів;
• роздавання цінних особистих речей;
• прощання з близькими;
• депресія (особливу увагу заслуговує відчуття безнадії, що може виражатись фразами на кшталт: «життя не варте того, щоб його прожити», «в майбутньому мене не чекає нічого хорошого» тощо).

Помітивши такі зміни в людини, поговоріть з нею відверто, вислухайте без осуду, дайте відчути, що вона не сама. Запропонуйте звернутися по професійну допомогу: до психолога, психіатра або сімейного лікаря. У жодному разі не засуджуйте, не вдавайтесь до моралізаторства, оскільки осуд призводить до ще більшого відчуття провини й може підштовхнути до суїциду.

Якщо прямо запитати людину про самогубство, це не підштовхне її до суїциду

Щира розмова про самогубство не збільшує ризику його скоєння. Навпаки, якщо відверто запитати людину, це дає їй простір поділитися думками та почуттями, зменшує відчуття ізоляції й покинутості сам на сам з проблемою. Така розмова може спонукати людину переосмислити свій намір і запобігти трагедії.

Суїцидальні думки не завжди означають бажання померти

Люди, які думають про самогубство, не завжди прагнуть померти. Часто їхнє бажання — припинити не життя, а нестерпний емоційний чи фізичний біль, зупинити дисоціацію (стан відсторонення від власних думок, почуттів або реальності, коли людина ніби спостерігає за собою збоку), покарати себе, змінити стосунки тощо. Вони перебувають у стані внутрішньої суперечності частково протилежних прагнень: жити та припинити страждання. Це внутрішнє протистояння створює можливості для надання допомоги. Якщо людині запропонувати підтримку й показати, що розв’язати проблему можливо, це може переважити бажання смерті.

Попередня спроба самогубства збільшує ризик повторної

Попередня спроба — це серйозний сигнал про глибокі страждання, який значно підвищує ризик повторної спроби самогубства. Навіть якщо спроба здається «несерйозною», вона може мати смертельні наслідки.

Тому якщо в людини була спроба самогубства, важливо забезпечити їй підтримку:

• поговоріть відверто й без осуду, покажіть, що людина не залишається сама зі своїми проблемами;
• допоможіть звернутися до психолога, психіатра або сімейного лікаря.

Професійна підтримка, психотерапія та тривала увага близьких значно знижують ризик повторних спроб і можуть врятувати життя.

Якщо в людини з суїцидальною поведінкою поліпшився настрій, це не завжди означає завершення кризи

Людина в суїцидальній кризі може раптово стати спокійною, розслабленою або навіть «щасливою». Якщо так відбувається, це може бути ознакою, що вона ухвалила рішення про самогубство.

Важливо й надалі уважно пильнувати стан людини. Постійна підтримка близьких людей, консультації професіоналів допомагають знизити ризик суїциду.

Відповідальний підхід до обговорення теми самогубства може врятувати життя

Обережне висвітлення теми суїциду у ЗМІ, яке базується на фактах і надає інформацію, де шукати допомогу, сприяє дестигматизації цього питання та запобіганню суїцидів.

Неправильне ж подання інформації, як-от, опис подробиць скоєння самогубств, романтизований чи драматизований наратив, можуть підвищувати ризик наслідування.

Також має значення, як ми обговорюємо тему суїциду в колективі, на роботі, в школі абощо, якщо хтось знайомий здійснив самогубство або його спробу. Уникайте деталей і подробиць щодо способу чи обставин смерті, спрощених пояснень причин («не витримав/ла тиску», «це через проблеми в стосунках») та оцінних чи драматизованих формулювань, або героїзації вчинку чи людини. Натомість говоріть зі співчуттям, визнавайте біль тих, хто був поруч, і нагадуйте, куди звернутися по допомогу. Якщо подія стосується школи чи робочого колективу, до розмови варто залучити психолога.

Самогубство — це не прояв егоїзму

Суїцид стає наслідком нестерпних страждань, а не бажання завдати шкоди іншим. Люди в стані сильного емоційного та психологічного болю можуть бути не здатні самостійно помітити інший вихід, гадаючи, що їхня смерть полегшить життя близьким. Це свідчить про необхідність підтримки та допомоги, а не про егоїзм.

Комплексний підхід значно зменшує ймовірність самогубства

Є багато ефективних способів знизити ризик скоєння самогубства: психотерапія, медикаментозне лікування, робота кризових служб, підтримка близьких і соціального оточення, а також обмеження доступу до потенційно небезпечних засобів здійснення суїциду.

Якщо діяти комплексно, самогубству можна запобігти:

• не залишати людину наодинці зі стражданнями;
• своєчасно помічати ознаки кризи;
• надавати підтримку професіоналів і близьких.

Куди звернутися по допомогу

Якщо ви або хтось із ваших близьких перебуває у кризі, зверніться до психолога, психіатра або сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP.

Дізнатися, де приймає такий лікар, а також інші фахівці, що надають безоплатну меддопомогу за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога», можна за посиланням.

Також ви можете звернутися на гарячі лінії підтримки:

• 0 800 210 160 — «Людина в біді» (цілодобово);
• 0 800 600 044 — гаряча лінія підтримки людей у кризовому стані ГО «Дівчата» (9:00–21:00).

За фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов'язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань охорони здоров'я та цифрових технологій (HaDEA). Європейський Союз та орган, що надає грант, не несуть відповідальності за зміст матеріалу.