Коли в лікаря виникає підозра на інфекційну хворобу і він повідомляє про це до центру контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ) свого регіону, у пацієнта або його родичів можуть виникати запитання: навіщо передавати інформацію, хто її отримає, чи не призведе це до розголошення діагнозу, перевірок, обмежень або упередженого ставлення?

Питання можуть виникати й у медичних працівників. Особливо коли діагноз ще не підтверджений лабораторно, клінічна картина нетипова або лікар не впевнений, чи підлягає конкретний випадок реєстрації та повідомленню.

Екстрене повідомлення — це один із механізмів раннього виявлення ризиків, завдяки якому система епідеміологічного нагляду отримують можливість своєчасно оцінити ситуацію, встановити можливі зв’язки між випадками та, за потреби, запобігти подальшому поширенню інфекції.

Для лікаря своєчасне повідомлення — це не формальність, а частина клінічної та професійної відповідальності.

Для пацієнта — це додатковий механізм захисту.

Для громади — це можливість зупинити ланцюг передачі інфекції до того, як він стане помітним.

Побачити ризик вчасно — означає почати діяти, щоб поодинокий випадок не перетворився на спалах.

Що таке епідеміологічний нагляд

Відповідно до Закону України «Про систему громадського здоров’я», епідеміологічний нагляд — це систематичний і безперервний процес виявлення, збирання, складання, аналізу, тлумачення та поширення даних про здоров’я населення, захворювання і показники середовища життєдіяльності. Його мета — вивчити та прогнозувати епідемічну ситуацію, встановити причинно-наслідкові зв’язки між чинниками ризику та їх впливом на здоров’я, а також визначити, планувати й оцінити необхідні заходи у сфері громадського здоров’я.

Це означає, що епідеміологічний нагляд не обмежується статистичним підрахунком уже підтверджених захворювань. Його завдання — якомога раніше виявити небезпечні зміни: появу незвичайного захворювання, зростання кількості випадків, групові захворювання, можливе спільне джерело інфекції або іншу подію, що може мати значення для громадського здоров’я.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2026 року № 505 «Деякі питання здійснення епідеміологічного нагляду та проведення епідеміологічного розслідування епідемій, спалахів інфекційних та масових неінфекційних хвороб і надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я» деталізує організацію такого нагляду та порядок реагування на виявлені події.

Екстрене повідомлення є одним із первинних джерел інформації для системи епідеміологічного нагляду.Воно дає змогу зареєструвати підозру або випадок інфекційної хвороби, оцінити його епідеміологічне значення та перевірити, чи не пов’язаний він з іншими випадками або спільним фактором передачі.

Один випадок може бути частиною більшої події

На прийомі сімейний лікар або педіатр бачить конкретного пацієнта: дитину з гарячкою та висипом, дорослого з тривалою діареєю, пацієнта із жовтяницею, менінгеальними симптомами, нападоподібним кашлем або незвичайним перебігом захворювання.

Для окремого лікаря це може виглядати як поодинокий клінічний випадок. Проте він не завжди може знати, що:

• до іншої амбулаторії вже звернулися пацієнти з подібними симптомами;
• кілька захворілих відвідували один заклад освіти, табір, захід або заклад харчування;
• усі вони вживали воду з одного джерела чи один харчовий продукт;
• захворювання виникли серед членів одного колективу;
• подібні випадки одночасно реєструються в іншому районі або області;
• один із пацієнтів нещодавно прибув із території, де зареєстровано спалах;
• серед контактних осіб є немовлята, вагітні жінки, люди похилого віку або особи з ослабленим імунітетом.

Зіставити такі сигнали можна лише тоді, коли інформація від різних закладів і медичних працівників своєчасно надходить до центру контролю та профілактики хвороб.

Тому екстрене повідомлення — це не просто передавання відомостей про одного пацієнта. Це частина загальної картини, яка допомагає своєчасно розпізнати спалах, кластер або іншу подію у сфері громадського здоров’я.

Які нормативні акти регулюють повідомлення про інфекційні хвороби

Основні вимоги щодо обліку, реєстрації та передавання інформації про інфекційні хвороби визначаються:

• Законом України «Про систему громадського здоров’я»;
• постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2026 року № 505 «Деякі питання здійснення епідеміологічного нагляду та проведення епідеміологічного розслідування епідемій, спалахів інфекційних та масових неінфекційних хвороб і надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я»;
• наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2020 року № 1726 «Про затвердження Порядку ведення обліку, звітності та епідеміологічного нагляду (спостереження) за інфекційними хворобами та Переліку інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації»;
• наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 січня 2006 року № 1, яким затверджено форму первинної облікової документації № 058/о «Екстрене повідомлення про інфекційну хворобу, харчове отруєння» та інструкцію щодо її заповнення;
• спеціальними порядками і технічними керівництвами з епідеміологічного нагляду за окремими інфекційними хворобами.

Наказ МОЗ № 1726 визначає, що обліком та епідеміологічним наглядом охоплюються інфекційні хвороби, включені до Переліку інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації.

У разі виявлення підозри або випадку такої хвороби медичний працівник має подати повідомлення за формою № 058/о, а фахівець центру контролю та профілактики хвороб внести відповідні дані до електронної системи охорони здоров’я— у строки, визначені нормативними актами щодо конкретної інфекційної хвороби, але не пізніше ніж протягом 18 годин.

Що таке форма № 058/о

Форма первинної облікової документації № 058/о має назву «Екстрене повідомлення про інфекційну хворобу, харчове отруєння». Вона затверджена наказом МОЗ України від 10 січня 2006 року № 1 у чинній редакції.

Це офіційна форма, за допомогою якої інформація про підозру або випадок хвороби передається до відповідного центру контролю та профілактики хвороб.

Форма № 058/о не є актом епідеміологічного розслідування і не замінює медичної документації пацієнта. Її основна функція — своєчасно передати первинний сигнал, необхідний для реєстрації випадку та оцінювання ризику.

Повідомляють не лише про лабораторно підтверджений випадок

Одна з найпоширеніших помилок — чекати на остаточний лабораторний результат, перш ніж передавати інформацію.

Це принципово важливо, оскільки лабораторна діагностика може тривати певний час. Якщо чекати остаточного результату, можна втратити можливість:

• своєчасно встановити контактних осіб;
• організувати їх медичне спостереження або обстеження;
• перевірити можливе спільне джерело інфекції;
• відібрати необхідні зразки від пацієнта або з об’єктів середовища життєдіяльності;
• запровадити належні заходи інфекційного контролю;
• поінформувати заклад освіти чи іншу установу про необхідні дії;
• запобігти подальшому поширенню хвороби.

Повідомлення про підозру не означає, що діагноз уже остаточно встановлений. Після отримання результатів досліджень і додаткової інформації категорія випадку може бути змінена, а підозра — підтверджена або відхилена.

Сімейний лікар і педіатр відіграють ключову роль

Сімейні лікарі та педіатри часто першими бачать початок інфекційного процесу. Саме до них пацієнт звертається з першими симптомами — ще до госпіталізації, встановлення остаточного діагнозу або отримання лабораторних результатів.

Тому первинна медична допомога є одним із головних рівнів раннього виявлення ризиків.

Від епідеміологічної настороженості сімейного лікаря або педіатра може залежати, чи буде вчасно розпізнано:

• кір у дитини з гарячкою, кашлем, кон’юнктивітом і висипом;
• кашлюк у немовляти або дитини з тривалим нападоподібним кашлем;
• вірусний гепатит у пацієнта із жовтяницею;
• менінгококову інфекцію при гарячці, геморагічному висипі або менінгеальних симптомах;
• гостру кишкову інфекцію, пов’язану зі спільним джерелом води або харчування;
• ботулізм після вживання певного продукту;
• захворювання, пов’язане з укусом тварини, кліща або іншим контактом із твариною;
• групове захворювання в сім’ї, школі, дитячому садку, таборі чи іншому колективі.

Що відбувається після повідомлення: роль ЦКПХ

Отримання форми № 058/о не означає автоматичного запровадження карантину, закриття закладу, проведення перевірки або застосування обмежень до пацієнта.

Спочатку фахівці ЦКПХ здійснюють перевірку та оцінювання отриманого сигналу. Залежно від захворювання і конкретної ситуації вони можуть:

1. уточнити клінічні та епідеміологічні відомості;

2. зв’язатися з лікарем, закладом охорони здоров’я або пацієнтом;

3. перевірити організацію лабораторного обстеження;

4. з’ясувати можливе місце, час та обставини інфікування;

5. встановити осіб, які могли зазнати ризику;

6. перевірити наявність інших подібних випадків;

7. оцінити можливі джерела і фактори передачі;

8. визначити необхідність епідеміологічного розслідування;

9. надати рекомендації щодо профілактичних та протиепідемічних заходів.

У багатьох випадках достатньо уточнення інформації, медичного спостереження за контактними особами, рекомендацій щодо гігієни, лабораторного обстеження або посилення інфекційного контролю. Розширені заходи застосовуються лише за наявності обґрунтованих епідеміологічних підстав.

Через екстрене повідомлення медична допомога не припиняється

Оформлення повідомлення не повинно затримувати діагностику, надання невідкладної допомоги, лікування, госпіталізацію або відбір матеріалу для лабораторного дослідження.

Клінічний та епідеміологічний процеси мають відбуватися паралельно:лікар надає допомогу конкретному пацієнтові, а система громадського здоров’я оцінює ризик для інших людей.

Найпоширеніші помилки при подачі екстреного повідомлення

1. Очікування лабораторного підтвердження

Якщо випадок відповідає клінічним та епідеміологічним критеріям підозри, очікування остаточного лабораторного результату перед поданням повідомлення може призвести до втрати часу.

Екстрене повідомлення має подаватися ще до отримання лабораторних результатів.

2. Повідомлення лише про тяжкі випадки

Епідеміологічне значення випадку не завжди визначається тяжкістю стану. Пацієнт із легкою формою хвороби може бути частиною спалаху або джерелом інфекції для людей із підвищеним ризиком тяжкого перебігу.

Екстрене повідомлення має подаватися незалежно від тяжкості стану пацієнта.

3. Неповні або неточні дані

Відсутність номера телефону, фактичної адреси, дати початку симптомів або інформації про місце навчання чи роботи суттєво ускладнює реагування.

Екстрене повідомлення має містити вичерпні дані згідно з Формою № 058/о.

4. Страх «помилкового» повідомлення

Обґрунтоване повідомлення про підозру, яка надалі не підтвердилася, не є професійною помилкою. Категорія випадку може бути змінена після отримання додаткових даних. Значно небезпечніше не повідомити про реальну загрозу.

Екстрене повідомлення має подаватися, навіть якщо згодом підозра не підтвердиться.

Що має знати пацієнт

Пацієнт має право розуміти, чому лікар уточнює окремі обставини, пов’язані із захворюванням, та передає інформацію до системи епідеміологічного нагляду.

Таке повідомлення здійснюється у випадках, передбачених законодавством, і потрібне для своєчасної оцінки можливого ризику, уточнення обставин захворювання та організації необхідних заходів.

Сам факт передавання інформації не означає, що діагноз уже остаточно підтверджений або що пацієнт становить небезпеку для інших. Він також не є підставою для звинувачень, стигматизації чи необґрунтованих обмежень.

Відомості про пацієнта використовуються виключно уповноваженими фахівцями в межах їхніх повноважень і з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних та лікарську таємницю.

Мета такого повідомлення — не контроль за людиною, а своєчасний захист її здоров’я, здоров’я контактних осіб і населення загалом.

Не кожне повідомлення означає спалах

Більшість підозрілих випадків не перетворюються на надзвичайні події. Частина діагнозів не підтверджується, частина випадків залишається поодинокою і не потребує розширеного реагування.

Проте заздалегідь визначити, який саме випадок стане першим сигналом спалаху, не завжди можливо.

Тому система епідеміологічного нагляду повинна бути достатньо чутливою, щоб отримувати інформацію на ранньому етапі, перевіряти її та відокремлювати реальні загрози від подій, які не потребують додаткових заходів.

Підозру, що не підтвердилася, можна відхилити після перевірки. Втрачений час на початку реального спалаху повернути неможливо.

Головне, що треба запам’ятати

Екстрене повідомлення:

• є сигналом про можливий ризик;
• дозволяє не втрачати час до встановлення остаточного діагнозу;
• забезпечує передачу необхідної інформації уповноваженим фахівцям без порушення медичної таємниці;
• не означає автоматичного застосування обмежень, а запускає оцінювання ситуації та вибір пропорційних заходів.