Тетяна (ім’я змінене) не пам’ятає той день, коли їй поставили діагноз ВІЛ-інфекція. Вона була ще зовсім дитиною і мало що знала про це захворювання.
У їхній родині поважали знання. Мама — лікарка. Тато — юрист. Люди освічені, раціональні, звикли довіряти фактам. Здавалося б, саме такі сім’ї найкраще розуміють, що таке здоров’я, профілактика і лікування.
Про ВІЛ вони знали. Чули, читали, можливо, навіть пояснювали іншим. Але десь глибоко всередині жило переконання, яке часто виявляється сильнішим за будь-які знання: “Це не про нас.”
Однак ВІЛ не питає про соціальний статус, професію, освіту. Він входить у життя тихо, без попередження.
Коли реальність стає занадто складною
Коли діагноз з’явився у родині — захворіла мама Тетяни — прийняти його виявилося набагато складніше, ніж пояснювати іншим. Знання не врятували від страху. А страх — від заперечення.
Те, що можна було контролювати, якщо діяти вчасно, вийшло з-під контролю. Стан жінки різко погіршувався. Зрештою вона померла.
Але навіть тоді батько Тетяни залишався у страху й запереченні. Він не погоджувався на лікування, не приймав допомогу.
Поки дорослі боролися з реальністю, дитина залишалася без захисту. Тетяна тоді не могла сказати: “Мені потрібно лікування”. Не могла змусити дорослих діяти. Не могла захистити себе. Її життя повністю залежало від рішень батьків.
Рішення, що врятувало життя
Історію наважилася змінити бабуся Тетяни. Вона не сперечалася з діагнозом, не шукала виправдань, не чекала, поки хтось інший щось вирішить. Вона привела Тетяну до лікарів. Почала діяти — швидко, чітко, без зайвих сумнівів.
Завдяки лікарям, супроводу педіатра та підтримці працівників благодійної організації вдалося захистити право дитини на лікування. Через бабусю, як законного представника, попри спротив з боку батька, дитина розпочала антиретровірусну терапію.
Сьогодні Тетяна — доросла жінка. Вона знає свій ВІЛ-статус, приймає терапію, має амбітні цілі й досягає їх.
Чому ця історія важлива
Ця історія — реальна. Вона вкотре нагадує: навіть у найскладніших обставинах дитина має шанс на життя — якщо поруч є дорослі, які не здаються. А загрозою є не сам вірус, а заперечення, страх і відкладання лікування. Сьогодні, завдяки сучасним антиретровірусним препаратам, люди з ВІЛ можуть жити довго й повноцінно, планувати майбутнє, народжувати дітей.
В Україні послуги з тестування, лікування, доконтактної й постконтактної профілактики ВІЛ — безоплатні й доступні кожному, хто їх потребує.
Дякуємо Хмельницькому обласному відділенню БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» за довіру і можливість розповісти цю історію. Особлива вдячність соціальним працівникам за щоденну турботу, професійність і щире ставлення до людей.
