Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 22 квітня 2026 р. № 505 «Деякі питання здійснення епідеміологічного нагляду та проведення епідеміологічного розслідування епідемій, спалахів інфекційних та масових неінфекційних хвороб і надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я», яка оновлює правила, за якими країна виявляє загрози для здоров’я, відстежує їх поширення та реагує на спалахи та епідемії.
Документ формує єдину, цілісну та актуальну систему епіднагляду, що відповідає Закону України «Про систему громадського здоров’я». Новий порядок побудований з урахуванням європейських стандартів і підходів, які використовуються для епідеміологічного нагляду та реагування на загрози для здоров’я населення.
Що змінює постанова
Запроваджуються єдині правила епіднагляду — на національному, регіональному та місцевому рівнях. Фахівці матимуть спільні підходи до того, як виявляти випадки хвороб, оцінювати ризики, передавати інформацію та організовувати реагування.
Постанова чітко визначає порядок епідеміологічних розслідувань, що дозволяє чітко зафіксувати факт захворювання, з’ясувати, де виникла проблема, як передається інфекція, хто міг контактувати з хворим і які заходи потрібні, щоб зупинити подальше поширення.
Ще одна важлива зміна — можливість враховувати інформацію з відкритих джерел. Це дає змогу швидше помічати сигнали про потенційні загрози і не чекати, поки інформація пройде весь офіційний ланцюг звітності.
Окремо передбачено, що на виконання постанови Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України розроблятиме технічні керівництва для окремих інфекційних хвороб.
Чому це важливо
Епіднагляд — це система постійного спостереження за інфекційними хворобами. Її завдання — якомога раніше побачити небезпечну тенденцію: незвичне зростання захворюваності, групу пов’язаних випадків, новий осередок інфекції або ризик великого спалаху.
Якщо система працює добре — небезпеку можна помітити раніше і швидше зупинити. А отже, рішення держави будуть більш точними й обґрунтованими.
Епідрозслідування своєю чергою допомагають не діяти навмання. Вони дають відповідь на ключові запитання: що є джерелом захворювання, як воно поширюється і що потрібно зробити саме зараз (встановити та перевірити контактних осіб, посилити заходи безпеки, провести додаткові обстеження чи запровадити інші протиепідемічні дії).
