Паліатив – одна з табуйованих тем, про які незручно говорити. Люди бояться смерті і бояться говорити про смерть, особливо якщо це стосується дітей.
Міністерство охорони здоров’я вважає, що паліативні пацієнти є пріоритетом держави, бо кожна людина має право піти гідно.
За стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) необхідним мінімумом є 100 ліжок для паліативних хворих на 1 млн. населення. Тобто для України ця потреба становить 4 200 ліжок.В країні наявні 1247, ще 148 538 пацієнтів отримують допомогу вдома – при потребі близько 600 000.
Понад 80% пацієнтів не мають доступу до знеболення через зарегульованість галузі, небажання лікарів виписувати рецепт і остраху кримінальної відповідальності.
Українське законодавство дозволяє сімейному лікарю виписувати рецепт на опіоідні препарати для знеболення на 15 днів, але до МОЗ постійно надходять скарги від пацієнтів, які не можуть отримати потрібні препарати з різних причин.
З 2011 року паліативна допомога як окремий вид медичної допомоги закріплена законодавчо: Закон України від 07.06.2011 р. № 3611-VI «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги».
Основним документом щодо паліативної допомоги в Україні є Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21.01.2013 р. № 41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні». Цим наказом було затверджено «Порядок надання паліативної допомоги» та «Перелік медичних показань для надання паліативної допомоги».
Виписування знеболювальних препаратів регулюють Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.2005 р. № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-¬замовлень» та Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р. № 589 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».
МОЗ працює над програмою паліативних заходів, паліативна допомога включена в програму медичних гарантій у законопроектах, що запустять медреформу, заходи з паліативу внесено до Національного плану заходів по Конвенції ООН про права дитини.
Попри те, що робота не припиняється, Україна знаходиться тільки на початку шляху до організації належної паліативної допомоги.
Разом з громадськими організаціями, лікарями та іншими фахівцями галузі потрібно розробляти плани лікування, вчити медиків правильної діагностики, поводженню з пацієнтами та їхніми близькими, навчати філософії паліативу.
Паліатив – це не питання знеболення, штучного дихання чи підгузків, а питання гідності.
За матеріалами Офіційної веб-сторінки МОЗ України.
