Те, що раптова екзантема є самостійним захворюванням, було доведено лише в 20 столітті. До цього часу ні вченим, ні лікарям не вдавалось довести роль жодного зі збудників. Тим не менш, на сьогодні відомо, що більшість випадків дитячої розеоли представляють собою первинну інфекцію, викликану ГВЛ-6 та ГВЛ-7 типів. Первинна інфекція ГРЛ розвивається в ранньому віці. До 12 місяця життя антитілами до ГВЛ володіють 60-90% дітей, а до 3-5 років – 100%.

Раптова екзантема може розвиватись у будь-яку пору року, хоча найчастіші періоди – весна та осінь. На відміну від інших екзантем, при «шостій хворобі» рідко вдається визначити контакт з іншим хворим, а ось спалахи зовсім не характерні.

Прототипом інфекцій, викликаних ГВЛ-6 та ГВЛ-7 є дитяча розеола, хоча дані віруси часто викликають і неспецифічні інфекції.

Дитяча розеола – це гостре, самовиліковне захворювання, дітей раннього віку. Максимум захворювання припадає на 6-15 місяць життя, можливо через те, що до 6 місяців, материнське молоко захищає дитину від інфекцій.

Класична раптова екзантема на короткий час викликає унікальні симптоми, які дають можливість правильно діагностувати захворювання.

Продромальний період зазвичай не є вираженим, проте інколи можуть спостерігатись незначні симптоми : виділення з носу, легке запалення глотки, легка гіперемія чи ін’єкція кон’юнктиви або барабанної перетинки. Злегка збільшуються шийні, рідше – потиличні лімфатичні вузли. У деяких дітей спостерігається набряк повік. При фізикальному огляді в продромальний період не вдається виявити симптоми, які б чітко вказували на розеолу.

Про початок захворювання свідчить підйом температури від 37,9 С до 40 С ( найчастіше 39 С). Дуже рідко діти стають примхливими та відмовляються від їжі, більшість малюків почувають себе добре. У 5 – 10% дітей на фоні лихоманки можуть виникати судоми. До рідких симптомів відносяться виділення з носу, біль у горлі, животі чи діарея. В країнах Азії у малюків з раптовою екзантемою часто виявляють виразки на м’якому піднебінні та язичку – плями Нагаями.

Підвищена температура тіла спостерігається 3-5 днів, потім виникає критичне зниження. Інколи температура знижується поступово, за 24-36 годин. Протягом 12-24 годин після зниження температури, з’являється висип. В багатьох випадках, висип з’являється на фоні зниження температури.

Дуже важливо не призначити антибіотик під час піку температури, щоб не трактувати висипку, які алергічну реакцію. Висип раптової екзантеми рожевий та має свої особливості, тим не менш, його часто плутають з кором, краснухою чи інфекційною еритемою. При розеолі висип мілкий 2-5 мм, злегка припіднятий, рожевий, спочатку з’являється на тулубі, а потім розповсюджується на шию, обличчя, проксимальні відділи кінцівок. Свербіжу немає, везикул та пустул також не буває. Типовим є відокремлена висипка, хоча інколи можливе злиття. Висип зникає протягом 1-3 днів. У деяких діток висип ледь помітний та зникає протягом декількох годин.

Діагностика

Основною причиною для постановки даного діагнозу є диференціація розеоли від більш серйозних захворювань. Хоча клініка дає досить конкретну картину, діагностика таких важких захворювань, як пневмоніт, енцефаліт (викликані ГВЛ-6,7), особливо у імунодефіцитних дітей, допоможе швидше почати противірусну терапію. Культуральний метод є золотим стандартом у доказі проти герпесвірусної інфекції. Проте, цей метод дуже дороговартісний. Інші методи діагностики включають ПЛР та серологію. Відсутність Ig G у немовлят старше 6 місяців разом із реплікацією вірусу, є 100% доказом первинної вірусної інфекції.

В перші дні захворювання число лейкоцитів може сягати 8000-9000\мкл, до часу появи висипу кількість їх падає 4000-6000\мкл

Диференційна діагностика

Діти з раптовою екзантемою потрапляють до лікаря на одній з двух стадій: або з високою температурою без висипу, або з висипом, але без температури. До появи висипу багато станів можуть помилково прийматись за розеолу. Хоча при хорошому самопочутті дитини (навіть на висоті температури), відсутності значних фізикальних симптомів, достатньо різким зниженням температури та наступною появою висипки, інший діагноз стає просто неможливим. Інколи, але дуже рідко, якась із ознак є відсутньою, тому і діагностика стає важчою.

Дуже часто розеолу приймають за краснуху. На відміну від розеоли, яка не має подромального періоду, краснуха завжди починається збільшенням потиличних та вушних лімфатичних вузлів. Лімфаденопатія не характерна для розеоли, але якщо ж вона виникає, то потиличні вузли збільшуються частіше, ніж завушні. Температура зазвичай субфебрильна та співпадає з початком висипу. Висип при краснусі має тенденцію до злиття. Найголовнішим аргументом є те, що вакциновані рідко хворіють краснухою.

Раптову екзантему можна сплутати з кором. Тим не менш, поява висипу на висоті лихоманки, наявність риніту, кашлю, кон’юнктивіту та плям Копліка, дозволяють диференціювати ці дві хвороби.

Скарлатина також може нагадувати «шосту хворобу». Важливою рисою, яка їх відрізняє, є те, що скарлатина рідко зустрічається у грудному віці. Лихоманка та висип з’являються одночасно, висип відокремлений та шершавий (шкіра схожа на наждачний папір).

Медикаментозна алергія може бути сплутана з розеолою. Причиною цього є безпідставне призначення антибіотиків на 3-й день захворювання. Проте потрібно не забувати, що медикаментозний висип викликає свербіж та має кореподібний характер.

Лікування

Зазвичай, лікування складається з контролю температури та створення комфортних умов для дитини. Реплікація ГВЛ-6 та ГВЛ-7 пригнічується ганцикловіром, цидофовіром та фоскарнетом (але не Ацикловіром!!!)

В дитячій практиці зі звичайною екзантемою ці препарати не використовувались, проте вони можуть бути використані при ускладненні розеоли неврологічною симптоматикою, або при інших проявах ГВЛ-6,7. В фазу лихоманки діти почувають себе задовільно, проте при наявності чи ризику виникнення фебрильних судом доцільно використати ібупрофен чи парацетамол. У всіх хворих має бути дотриманий питний режим.