American Academy of Otolaryngology - 2019
Раптова втрата слуху

Вступ

Раптова втрата слуху (РВС) – це моторошний симптом, що часто є причиною ургентного візиту до лікаря. Оновленні рекомендації зосереджені на раптовій сенсоневральній втраті слуху (РСНВС), яка зазвичай є ідіопатичною, тому якщо її вчасно не діагностувати та не лікувати, це може призвести до стійкої втрати слуху або шуму у вухах, а також зниження якості життя пацієнтів. У США частота виникнення РСНВС становить від 5 до 27 на 100 тис. людей щорічно, з яких близько 66 000 є новими випадками. У даному гайді зустрічаються такі терміни (табл. 1):

o РВС - це швидко виникаюче суб'єктивне відчуття порушення слуху в 1 або обох вухах. Розрізняють: кондуктивну (КВС), сенсоневральну (СНВС) та змішану втрату слуху (ЗВС). КВС викликана патологічними станами зовнішнього слухового ходу, барабанної перетинки або середнього вуха:

• Фізикальне обстеження допоможе визначити наявність обструкції зовнішнього слухового ходу сіркою або стороннім тілом, наявність перфорації барабанної перетинки чи рідини в середньому вусі;

• Дослідження слуху камертонами дозволить лікарю первинно відрізнити кондуктивну приглухуватість від сенсоневральної (Рис. 1).

o РСНВС - це різновид РВС, яке має сенсоневральний характер та виникає в межах 72 години, що відповідає певним аудіометричним критеріям:

• СНВС іноді називають «нервовою приглухуватістю» і вказують про порушення функціонування слухового нерва або інших відділів слухового аналізатора;

• Найбільш часто використовуваним аудіометричним критерієм для РСНВС є зниження слуху більш ніж на 30 децибел на трьох послідовних частотах. Оскільки дані попередньої аудіометрії азвичай недоступні, або просто відсутні, втрату слуху часто порівнюють з пороговими значеннями протилежного вуха;

• РСНВС часто, але не завжди супроводжується шумом у вухах та/або запамороченням. Шум у вухах може мати персистуючий характер та турбувати пацієнта.

o Ідіопатична раптова сенсоневральна втрата слуху (ІРСНВС) – це сенсоневральна приглухуватість без будь-якої ідентифікованої причини, незважаючи на належне дослідження пацієнта.

ДИФДІАГНОСТИКА КОНДУКТИВНОЇ ВТРАТИ СЛУХУ

Лікарі повинні відрізняти сенсоневральну приглухуватість від кондуктивної у пацієнта з раптовою втратою слуху.

• Для підвищення якості лікування: визначайте пацієнтів, які відповідають рекомендаціям гайду, та пацієнтів із кондуктивною приглуховатістю, які можуть отримати користь від інших методів терапії;

• Ступінь доказовості В, ґрунтуючись на свідченнях того, що найчастішою причиною КВС є обструкція слухового ходу сіркою, її усунення призведе до значного покращення слуху; ступінь доказовості С – кондуктивну та сенсоневральну втрату слуху можна відрізнити за допомогою даних анамнезу, результатів досліджень камертонами та фізикального обстеження;

• Переваги: вибір відповідних діагностичних тестів, уникнення неправильної діагностики, підвищення точності діагностики, переконання в тому, що лікування відповідає діагностиці, визначення КВС, яку можна вилікувати.

МОДИФІКУЮЧІ ФАКТОРИ

Лікарі повинні ретельно зібрати анамнез, оглянути пацієнтів із РСНВС на предмет двосторонньої РВС чи інших неврологічних станів.

• Для підвищення якості лікування: виявлення пацієнтів з іншими захворюваннями, для яких рекомендації цього гайду не застосовуються;

• Ступінь доказовості С;

• Переваги: виявлення пацієнтів з іншим основним захворюванням, яке потребує подальшого обстеження та лікування.

КОМП’ЮТЕРНА ТОМОГРАФІЯ

Лікарі не повинні призначати комп’ютерну томографію (КТ) голови при початковій оцінці пацієнта з РСНВС.

• Для підвищення якості лікування: уникайте зайвого обстеження;

• Ступінь доказовості В;

• Переваги: уникнення радіаційного випромінювання, економія витрат, зменшення випадкових знахідок.

АУДІОМЕТРИЧНЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ РСНВС

Пацієнтам із РВС лікар повинен якнайшвидше призначити аудіометрію (протягом 14 днів після появи симптомів) для підтвердження діагнозу РСНВС.

• Ступінь доказовості С;

• Переваги: можливість обирати належне лікування, виявлення невідкладних станів, що вимагають оперативного лікування, забезпечення лікування пацієнтам, які відповідають відповідним аудіометричним критеріям РСНВС;

• Шкода, ризики, витрати: потенційна затримка лікування до отримання результатів аудіометрії; пряма вартість аудіометрії;

• Лікування буде ефективним, якщо воно буде проводитися на ранніх стадіях. Основне завдання діагностики - забезпечити можливість лікування в межах терапевтичного вікна;

• Винятки: якщо аудіометрія недоступна, слід використовувати дані анамнезу та провести дослідження камертонами. Відсутність аудіометрії не повинно затримувати лікування.

ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖННЯ

Лікарі не повинні призначати лабораторне обстеження при початковій оцінці пацієнта з РСНВС

• Для підвищення якості лікування: уникайте непотрібного обстеження;

• Ступінь доказовості В;

РЕТРОКОХЛЕАРНА ПАТОЛОГІЯ

Лікарі повинні обстежити пацієнтів з РСНВС на наявність ретрокохлеарної патології за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) або коротколатентних викликаних слухових потенціалів (КСВП).

• Для підвищення якості лікування: визначення етіологічного фактора зниження слуху, який може мати інші наслідки та рекомендації щодо лікування;

• Ступінь доказовості В для МРТ та ступінь доказовості С для КСВП;

• Переваги: виявлення вестибулярної шваноми або інших пухлин у внутрішньому слуховому ході або мосто-мозочковому куті, виявлення супутніх станів, які може бути корисно пролікувати при ранній діагностиці;

• Незважаючи на те, що автори цієї публікації погодились, що МРТ є найбільш чутливим методом діагностики ретрокохлеарної патології, не було єдиної думки, що виявлення цієї патології у всіх випадках впливатиме на результати лікування. Автори, таким чином, зробили висновок, що КСВП (з наступним проведенням МРТ для уточнення або спростування результатів КВСП) буде прийнятною альтернативою для початкової діагностики ретрокохлеарної патології у пацієнтів з РСНВС.

НАВЧАННЯ ПАЦІЄНТА

Лікар повиннен проінформувати пацієнтів із РСНВС про етіологію захворювання, переваги та ризики медичних втручань.

• Ступінь доказовості В;

• Переваги: сприяння спільному прийняттю рішень, збільшувати прихильність пацієнтів до запропонованої терапії.

СТАРТОВА ТЕРАПІЯ КОРТИКОСТЕРОЇДАМИ

Лікар повинен призначити кортикостероїди в якості початкової терапії пацієнтам із РСНВС протягом 2 тижнів після появи симптомів.

• Ступінь доказовості С;

• Переваги: покращення слуху пацієнта;

• Шкода, ризики, витрати:

o Системні стероїди: пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, синдром Кушинга (мінімальний при 10-14-денному лікуванні); асептичний некроз головки стегнової кістки; гіперглікемія; використання дешевих і низькоякісних препаратів;

o Інтратимпальні кортикостероїди (ІТКС): мінімальний системний ефект; місцеві реакції у вигляді болю, перфорації барабанної перетинки, транзиторного запаморочення; висока вартість;

• Винятки: інсулінозалежний або погано контрольований діабет, туберкульоз та виразкова хвороба.

А) ГІПЕРБАРИЧНА ОКСИГЕНАЦІЯ ЯК СТАРТОВА ТЕРАПІЯ
Лікар повинен рекомендувати гіпербаричну кисневу терапію (ГКТ) у поєднанні зі стероїдною терапією протягом 2 тижнів від початку РСНВС.

Б)ТЕРАПІЯ ПОРЯТУНКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ГІПЕРБАРИЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ

Лікар повинен рекомендувати гіпербаричну кисневу терапію (ГКТ) у поєднанні зі стероїдною терапією як терапію порятунку протягом 1 місяця від початку РСНВС.

• Для підвищення якості лікування: використовуйте гіпербаричну оксигенацію в якості потенційного варіанту первинної або рятувальної терапії, незважаючи на деякі обмежені переваги на ранніх стадіях РВС;

• Ступінь доказовості В;

• Переваги: покращення слуху;

• Шкода, ризики, витрати: ускладнення, пов’язані з ГКТ, такі як баротравма, токсичність кисню, погіршення проявів катаракти, втома, судоми.

ІНТРАТИМПАЛЬНІ КОРТИКОСТЕРОЇДИ ЯК ТЕРАПІЯ ПОРЯТУНКУ

Лікарі повинні запропонувати ІТКС терапію, якщо пацієнтам не стає легше через 2-6 тижні після появи симптомів.

• Для підвищення якості лікування: заохочуйте використання ІТКС, які можуть бути ефективними для забезпечення додаткового відновлення слуху у пацієнтів із неповною реакцією на початкову терапію;

• Ступінь доказовості В;

• Переваги: покращення слуху;

• Шкода, ризики, витрати: перфорація барабанної перетинки, дискомфорт, вартість.

ІНШЕ МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ
Клініцисти не повинні призначати противірусні препарати, тромболітики, вазодилататори або вазоактивні речовини пацієнтам із РСНВС.

• Для підвищення якості лікування: уникайте неефективного лікування та пов'язаних з цим ризиків ускладнень, побічних ефектів, витрат;

• Ступінь доказовості В.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Лікарі повинні провести контрольну аудіограму пацієнтам із РСНВС після закінчення лікування та протягом 6 місяців після закінчення всього курсу лікування.

• Ступінь доказовості С;

• Переваги: сприйняття пацієнтом покращення слуху не завжди є повністю точним, і пацієнти можуть не знати про залишкові порушення слуху, які можна було б визначити за допомогою аудіометрії. Пацієнти, які повідомляють про суб'єктивне покращення слуху, все ж можуть отримати додаткові переваги від об'єктивного тестування.

РЕБІЛІТАЦІЯ

Лікарі повинні консультувати пацієнтів, які мають залишкову втрату слуху та/або шум у вухах щодо можливих переваг аудіологічної реабілітації та інших підтримуючих заходів.

• Ступінь доказовості В;

• Переваги: стратегії, що допоможуть впоратися із залишковим зниженням слуху та шумом у вухах.

Зальні терміни та визначення

Раптова втрата слуху (РВС) - Швидко виникаюче суб'єктивне відчуття погіршення слуху в 1 або обох вухах

Сенсоневральна втрата слуху - Приглухуватість внаслідок порушення функції слухового нерва або інших відділів слухового аналізатора

Кондуктивна втрата слуху - Приглухуватість внаслідок порушення провідності звукової хвилі через зовнішнє вухо, барабанну перетинку або середнє вухо

Змішана втрата слуху - Втрата слуху з кондуктивним та сенсоневральним компонентом, що виникають в одному вусі

Раптова сенсоневральна втрата слуху - Різновид РВС, яке має сенсоневральний характер, виникає в межах 72 години з характерним зниженням слуху більш ніж на 30 децибел на трьох послідовних частотах
Ідіопатична раптова сенсоневральна втрата слуху Сенсоневральна приглухуватість без будь-якої ідентифікованої причини, незважаючи на належне дослідження пацієнта

Терапія порятунку - Будь-яка терапія, призначена через 2 тижні від появи симптомів (навіть якщо початкова терапія була спостереженням).

Джерело: https://bit.ly/2kEQZkm