БЕЗГЛЮТЕНОВА ДІЄТА: ТРЕНД ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ?

Проаналізувавши полиці супермаркету та більшість меню у ресторанах, часто ми знаходимо позначку “ без глютену". Кому насправді потрібна така безглютенова дієта (БГД)?

По-перше БГД зазвичай використовують люди, хворі на целіакію, тобто ті, у яких є алергія на пшеницю. Варто сказати, що дієта у такому випадку не є обов'язковим призначенням, скоріше рекомендацією. Однак більшість людей з вказаним патологіями звертаються до gluten free продуктів з метою позбавлення таких симптомів як біль у животі, вздуття, нудота та печія. Проте дослідження виявляють, що зникнення цих симптомів у більшості випадків пояснюється ефектом “плацебо", а також завдяки виключенню з раціону не так як самої пшениці, а побічних продуктів, що часто з’являються у процесі переробки пшениці у сучасній промисловості харчування.

З іншого боку люди, що вдаються до безглютенової дієти, змушені вживати у їжу продукти, що містять велику кількість простих вуглеводів та жирів. Це, в свою чергу, сприяє ожирінню. Тож обираючи БГД спершу необхідно знайти грамотного дієтолога, аби не виникло “побічних ефектів” дієти.

Чи потрібна дієта людям без алергії на продукти пшениці? На сьогоднішній день не існує жодного доказу на користь токсичності глютенвмісних продуктів для людського організму в цілому. Також не існує жодного доказу тому, що глютен сприяє появі серцево-судинних захворювань, діабету другого типу та метаболічному синдрому.
Про це свідчить проведений у 2019 році експеримент, коли було створено дві групи здорових добровольців. Одна з них отримувала додаткову порцію чистого глютену, інша ж група отримувала плацебо під виглядом глютену. В жодної групи не з’явилися хвороблива симптоми з боку ШКТ чи інших систем.

То ж в чому проблема і чи справді з сучасною пшеницю щось не так?
Починаючи з 40х років минулого століття, сорти пшениці стрімко змнювалися. Селективний метод вирощення культури був зроблений для того аби отримати новий сорт, який би давав плоди навіть за несприятливих для цього умов. На основі цього з’явилась думка що нові сорти пшениці містять надто агресивний для людського організму глютен. І що саме це і є причиною великого розповсюдження целіакії. Проте проаналізувавши нові та старі сорти пшениці вчені дійшли висновку, що в старій пшениці міститься навіть більше глютену. І при біохімічному аналізі “старий" глютен більше активний ніж той, що ми отримуємо зараз.

Кілька досліджень намагалися розвіяти міф про те, що посилення поширеності целіакії обумовлено сучасними селекційними методами, які протягом багатьох років змінили хімію білка пшениці, в результаті чого вона стала більш антигенною. Пранді та його колеги проаналізували різні сучасні та старі сорти пшениці та дійшли висновку, що остання група продукувала більшу кількість пептидів, що містять імуногенні та токсичні властивості. Спектрофотометричний аналіз вмісту білка глютену (гліадіни та глютеніни) підтвердив, що стародавні види пшениці (горіх, еммер та спелта) мали більший вміст білка та глютену, ніж сучасна пшениця. Оглянувши дані 20 та 21 століття, Касарда зробив висновок, що вміст глютену в пшениці не збільшився.

Враховуючи, що середнє споживання клейковини зростає, включаючи глютен, який додають як ізольований інгредієнт у багато оброблених продуктів, дослідники намагаються визначити роль інших факторів, відповідальних за підвищення «чутливості до глютену». Сучасна пшениця була вирощена з вмістом білків, що підвищують стійкість до шкідників, тим самим зменшуючи вплив пестицидів.

Підсумовуючи, можемо зробити висновок, що імунна система людини кожного дня піддається впливу наших звичок. Вплив антибактеріальних засобів, екологія та стрес часто зумовлюють гіперреактивність імунної системи людей, що провокує появу алергії. Тож зростання розповсюдженості целіакії серед населення неможливо поєднати з одним лише фактором, а тим більше це не залежить лише від одного глютену.

  • За матеріалами: UAMED
Перейти в каталог новин