Патофізіологічні передумови фібриляції передсердь
Миготлива аритмія — найчастіша форма серцевих аритмій, що трапляються у клінічній практиці. За статистичними даними 2020 р., розповсюдженість зазначеної форми порушень серцевого ритму в європейській популяції становить близько 17 млн осіб. Після виключення всіх відомих модифікованих факторів ризику майже у половини осіб з популяції причини підвищеного ризику розвитку фібриляції передсердь донині залишаються невизначеними. З цих позицій подальші пошуки додаткових чинників ризику розвитку таких ускладнень є важливими для розуміння механізмів і тригерів фібриляції передсердь.
Серед багатьох нині відомих гіпотез психологічний дистрес визнано одним із можливих факторів ризику, що призводять до розвитку фібриляції передсердь внаслідок дисбалансу центральної вегетативної регуляції на рівні гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі та ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, а також прямого впливу на синоатріальні та атріовентрикулярні вузли. Згідно з даними окремих багатоетнічних досліджень чинників ризику атеросклерозу, встановлено взаємозв’язок між наявністю депресивних симптомів та фібриляцією передсердь. При цьому не виявлено асоціацій з такими емоційними факторами, як гнів, тривожність чи кореляти хронічного стресу. Крім того, в жодному з досліджень не проводилась оцінка взаємозв’язків між факторами соціальної підтримки чи, навпаки, ізоляції та розвитком фібриляції передсердь.
Серцево-судинні кореляти синдрому вигорання
У новому дослідженні, представленому вченими Університету Еморі (Emory University), США, та Медичної школи Кек Південно-Каліфорнійського університету (University of Southern California Keck School of Medicine), США, встановлено, що відчуття фізичного, емоційного та мотиваційного виснаження, дратівливості та втрати енергії, які супроводжують розвиток синдрому вигорання, можуть асоціюватись із потенційно небезпечними порушеннями серцевого ритму, зокрема фібриляцією передсердь. Статтю за матеріалами роботи, проведеної в межах вивчення ризиків розвитку атеросклерозу, опубліковано у виданні «European Journal of Preventive Cardiology» 13 січня 2020 р.
Психофізичне виснаження, також відоме як синдром вигорання, зазвичай є результатом тривалого дистресу. Зазначені прояви відрізняються від депресивного розладу, що нерідко характеризується зниженням емоційного фону, почуттям провини та заниженою самооцінкою. Результати нового дослідження описують негативний вплив неконтрольованого синдрому вигорання на розвиток загрозливих порушень серцевого ритму, таких як фібриляція передсердь. У ході роботи проведено опитування більше ніж 11 тис. осіб з метою моніторингу емоційних предикторів (гнів, тривога), застосування препаратів антидепресантного ряду, обмежень соціальних контактів та підтримки. Період спостереження респондентів тривав майже 25 років, протягом яких фіксували випадки маніфестації порушень серцевого ритму, зокрема миготливої аритмії.
Результати дослідження та їх клінічне значення
За результатами проведеного дослідження встановлено, що серед респондентів із найвищими показниками вітального виснаження спостерігалося зростання ризику розвитку фібриляцій передсердь на 20% порівняно з особами, які протягом періоду спостереження майже не відзначали тих чи інших специфічних ознак психофізичного виснаження. Незважаючи на те що отримані результати потребують подальших уточнень, автори роботи відзначили високу імовірність важливої ролі двох механізмів патогенезу зазначених кардіологічних ускладнень. Зокрема, дослідники відзначили, що емоційно-фізичне виснаження асоціюється з ініціацією прозапальних процесів в організмі та підвищеною реактивністю на фізіологічні стресори. При цьому наслідком тривалого поєднаного впливу означених патогенетичних компонентів можуть бути тяжкі деструктивні зміни у тканині міокарда з подальшим розвитком аритмії.
Водночас не виявлено достовірних свідчень взаємозв’язку між гнівом, застосуванням антидепресантів чи недостатньою соціальною підтримкою та розвитком миготливої аритмії. За результатами двох попередніх досліджень, навпаки, доведено наявність достовірного зв’язку між застосуванням препаратів групи антидепресантів та підвищеним ризиком фібриляції передсердь. На думку фахівців, це свідчить про необхідність більш ґрунтовних досліджень у цьому напрямку.
Обговорюючи значення проведеної роботи, автори наголосили на відомих фактах про асоціацію між розвитком синдрому вигорання та серцево-судинними подіями, зокрема гострим коронарним синдромом та інсультом. Результати ж нового дослідження розширюють ці уявлення, підкреслюючи ризики фібриляції передсердь. Зважаючи на це, важливість профілактики формування передумов синдрому вигорання, зокрема розширення діапазону практично значимих стратегій індивідуального моніторингу та подолання дистресу, зберігає свою актуальність.
- Garg P.K., Claxton J.S., Soliman E.Z. et al. (2020) Associations of anger, vital exhaustion, anti-depressant use, and poor social ties with incident atrial fibrillation: The Atherosclerosis Risk in Communities Study. Eur. J. Prev. Cardiol., Jan. 13, doi: 10.1177/2047487319897163.
