Заробітня плата лікарів в державних установах установах – наріжний камінь української медицини: лікарі скаржаться, що вона низька, а влада обіцяє її підвищити. ТомуINgeniusвирішив розібратись в цьому питанні та порівняти принципи формування заробітньої плати лікарям в Україні та інших країнах світу.

Спершу спробуємо розібратись з ситуацією в Україні і почнемо з закону про формування зарплатні в Україні в цілому.

Згідно закону про оплату праці, заробітня плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим кодексом роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Якщо спроектувати ці положення в медицину, то виходить, що заробітня плата – це певна сума коштів, яку лікар отримує за свою роботу, залежно від її складності, а кількість цих коштів і складність роботи визначає вищий орган виконавчої влади України (Кабінет Міністрів України).

Для формування зарплатні важливим є тарифний розряд, який вирішує суму посадового окладу. Тарифний розряд залежить від складності виконуваної роботи та рівню кваліфікації робітника.

Згідно наказу МОЗ, тарифний розряд у інтернів становить 9; хірургів, анестезіологів, ендоскопістів без категорії – 11, лікарів інших спеціальностей без категорії – 10 (відповідність розряду та ставка наведені в таблиці).

Посадовий оклад лікар може підвищити за рахунок керівних посад (на 45-135 % від розміру мінімальної заробітної плати), роботи в нічний час (не менше 35% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи), стажу роботи (на 20-60% від посадового окладу), для лікарів-хірургів за здійснення оперативних втручань (до 40 % посадового окладу) та доплати за професійні шкідливості певних медичних спеціальностей (фтизіатри, радіологи і тд).

Варіант формування зарплатні медичним працівникам, наведений вище, відповідає єдиній тарифній сітці створеній кабміном. Але після проведення медичної реформи будь-який медичний заклад, що отримав статус комунального некомерційного підприємства(КНП), може регулювати заробітню плату працівників на свій розсуд.

Хоча більшість медзакладів переважно йдуть просто шляхом взяття за основу існуючих схем посадових окладів, але тепер можна:

• індивідуально збільшувати оклади, якщо таке прописано колективним договором;
• піднімати у розрядах певні посади;
• змінювати склад зарплати лікаря;
• встановлювати особливі доплати, премії, надбавки до зарплати лікарів та інших працівників медзакладу-КНП;
• розподіляти кошти, які були отримані як результат діяльності КНП на тих працівників, які доклали найбільше зусиль до цього (це можуть бути річні премії).

Таким чином, формування заробітної плати лікаря в державному закладі починається на рівні законопроектів, прописаних державою, а закінчується рішеннями керівництва КНП, адже саме воно вирішує як буде розподілятися бюджет лікарні.

Державні установи, лікарні та поліклініки, були і залишаються основним місцем роботи для більшості медиків країни.Їх вакансії мало публікуються в Інтернеті або медіа виданнях, а передаються «з уст в уста», закриваються по знайомству, розподілу чи іншим традиційним способом. Така ситуація призводить до істотного перекосу – потрапити на престижну спеціальність (наприклад, гінекологи і стоматологи) в державний заклад складно.

Альтернативою для медиків стає приватна медицина. І якщо потрапити до приватної лікарні, здебільшого, складно, то приватні поліклініки і амбулаторії - це вже досить великий сегмент ринку праці для медиків і доступні вони в різних цінових категоріях. Вакансії для лікарів складають лише 10% від вакансій у сфері медицини, а вакансії для медсестер і фельдшерів становлять 6% від усіх вакансій в індустрії. Середня зарплатня терапевта в приватній установі становить 12 000 грн по Україні, а хірурга – 10 000 грн + доплати за проведені оперативні втручання.

Через специфіку роботи, популярним серед медиків варіантом є поєднання роботи в державній установі і паралельно робота в приватній клініці (або практики неофіційного приватного консультування). Перший варіант дає можливість необхідної практики та збереження офіційного місця працевлаштування, друге - можливість заробляти.

Розвиток медичного страхування став ще однією можливістю знайти недержавну роботу для лікаря. Страхові компанії наймають лікарів-координаторів для телефонних або онлайн-консультацій застрахованих осіб, визначення необхідної для них медичної допомоги або лікарських засобів та внесення гарантій за медичні послуги.

Ситуація, що склалася з оплатою роботи лікарів в Україні, потребує подальшого державного врегулювання, бо якщо лікарі хірургічних спеціальностей та сімейні лікарі можуть отримувати достатню заробітню плату в державних установах, то лікарі терапевтичних спеціальностей змушені шукати варіанти підробітку в приватному секторі або навколомедичній сфері. Тим не менше, медичний ринок України продовжує розвиватися, що дає більше можливостей лікарям додаткового заробітку, тому що державні медичні заклади найчастіше слугують для них джерелом досвіду, але не джерелом фінансів.