Згідно з результатами нового дослідження, щороку приблизно 1 із 60 дорослих пацієнтів із розсіяним склерозом (РС) віком 18–64 роки проходять стаціонарне лікування з приводу інфекцій сечовивідних шляхів або нирок. Це більш ніж у чотири рази перевищує такі показники в контрольній когорті (без РС). Пацієнти з РС також більш вразливі й до інших типів інфекцій.
«Відносний ризик усіх видів стаціонарних інфекцій та більшості видів амбулаторних інфекцій значно підвищений серед хворих на РС. Хоча ми очікували, що буде підвищений відносний ризик інфекційного ураження нирок, сечовивідних шляхів та респіраторного тракту, ми також виявили вищий відносний ризик вірусних, грибкових, шкірних та опортуністичних інфекцій», – розповіла провідна авторка дослідження Riley Bove, д. мед. наук, доцентка Інституту нейронаук Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, яка представила висновки роботи на засіданні Комітету Америки з лікування та досліджень розсіяного склерозу.
Дослідники проаналізували дані комерційних страхових компаній США з 2010 по 2019 рік. Вони зіставляли дані дорослих пацієнтів із РС до контрольної групи, які мали діагнози щодо будь-якого іншого стану, з інтервалом не менше 30 днів. Всього в дослідженні взяли участь 87 755 пацієнтів (середній вік 47,3 років; 75,7 % жінок). У пацієнтів із РС в амбулаторних умовах інфекції сечовивідних шляхів і нирок були найбільш поширеними. Вони також зустрічалися набагато частіше, ніж у когорті контролю (14,23 % проти 7,82 %).
Щодо інших інфекцій в амбулаторних хворих на РС порівняно з контрольною групою результати були наступні: пневмонія/грип – 3,2 % проти 2,76 %; інфекції інших органів дихання / горло – 30,31 % проти 30,05 %; вірусні інфекції – 6,83 % проти 5,74 %; інфекції шкіри – 5,99 % проти 4,73 %; грибкові ураження – 6,30 % проти 4,88 % та опортуністичні інфекції – 1,02 % проти 0,68 % відповідно.
Що стосується стаціонарних госпіталізацій, то результати для пацієнтів із РС проти групи контролю були: інфекції сечовивідних шляхів / нирок – 1,60 % проти 0,36 %; пневмонія/грип – 0,77 % проти 0,35 %; інші органи дихання / горло – 0,43 % проти 0,18 %; вірусні інфекції – 0,23 % проти 0,09 %; інфекції шкіри – 0,57 % проти 0,29 %; RR, грибкові ураження – 0,32 % проти 0,09 % та опортуністичні інфекції – 0,07 % проти 0,04 % відповідно.
Загальні та терапевтичні передумови
«Дисфункція сечового міхура зустрічається у понад 80 % осіб із РС і може бути суттєвою передумовою зниження функціональності та якості життя на додаток до збільшення захворюваності та витрат на охорону здоров'я, – акцентувала в інтерв'ю неврологиня, докторка медичних наук із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Barbara Giesser. – Цей поширений серед хворих на РС патологічний стан робить таких пацієнтів більш вразливими до інфекцій сечового міхура і нирок. Крім того, деякі пацієнти можуть намагатися самостійно керувати симптомами шляхом обмеження споживання рідини, що лише погіршує ситуацію».
B. Giesser, яку попросили прокоментувати це дослідження, порадила неврологам враховувати та передбачати сечові розлади у хворих, а не чекати, коли пацієнти самі згадають про них: «Пацієнти часто соромляться починати дискусію про генітуринну дисфункцію зі своїми неврологами, але будуть дуже вдячні за можливість досліджувати та лікувати ці розлади, – розповіла вона. – Неврологи повинні переконатися, що ця область неврологічної функції розглядається в рутинному менеджменті у цих хворих, оскільки дисфункція сечового міхура, захворюваність і пов'язані з нею ускладнення піддаються лікуванню і запобіганню».
Зі свого боку, R. Bove рекомендувала «ранню та ефективну ідентифікацію ризику, відповідні втручання першої лінії, такі як фізіотерапія тазового дна та освіта пацієнтів, а також раннє скерування до урологів, які кваліфіковані для лікування нейрогенного сечового міхура. Крім того, важливо стежити за побічними ефектами ліків, щоб переконатися, що немає недіагностованого імунодефіциту».
Вона також застерегла, що «загальні симптоми [інфекцій сечовивідних шляхів. – Ред.] у людей із РС включають такі, які також поширені при нейрогенному сечовому міхурі: терміновість, нетримання сечі і частота. Це може утруднювати діагностику та відтерміновувати необхідне лікування».
