Майже 2.2 мільйони нових випадків захворювання у 2020 році та близько 1.8 мільйонів смертей в той самий рік. 55% випадків діагностовано вже на пізніх стадіях захворювання, а 5-річна виживаність складає лише 5%. Сумна статистика, не правда ж? Вищевказані дані стосуються раку легень та показують нам, наскільки поширеною та важливою проблемою ця патологія є не лише в онкології, а й серед хвороб у цілому.

Парадоксально, незважаючи на свою розповсюдженість, потенційні причини виникнення раку легень є достатньо вивченими, що, в свою чергу, дає нам змогу в певній мірі запобігати його розвитку. Основною та ключовою причиною є куріння тютюнових виробів. Хоча докази того, що тютюн та рак легень пов’язані, з’явили ще на початку 50-х років ХХ сторіччя, людство до сих пір змагається з цією шкідливою звичкою, що є причиною майже 90% всіх випадків раку легень. В порівнянні з особами, що ніколи не палили, курці хворіють від 10 до 30 разів частіше. Ризик збільшується прямопропорційно до кількості випалених цигарок і періоду, протягом якого відбувається паління. Відомо, що особи-абстиненти, що утримуються від паління протягом більше 15 років, мають знижений ризик захворювання на рак легень на 80-90%, в порівнянні до активних курців. Більше того, відмова від негативної звички може бути корисною навіть для осіб із вже діагностованим раком легень. Пасивне куріння також є значним фактором ризику, адже навіть у ранньому віці особа вже може бути наражена на негативний вплив тютюнового диму. Окрім цього, пасивне куріння має вплив на особу протягом більш тривалого проміжку часу. Також не слід забувати, що паління електронних цигарок та подібних виробів становить подібний ризик щодо розвитку новоутворень легень.

До інших, не менш важливих факторів ризику, належать паління марихуани та кокаїну та такі відомі канцерогени, як асбест, газ радон, дим від спалювання деревини та забруднення повітря внаслідок діяльності людини.

Основними гістологічними типами раку легень є недрібноклітинний рак легень (НДРЛ), що складає 85% всіх випадків захворювання, і дрібноклітинний рак легень (ДРЛ). В свою чергу, НДРЛ включає в себе такі підтипи: аденокарцинома, пласкоклітинна та великоклітинна карциноми. Окремими видами раку легень є великоклітинна нейроендокринна карцинома, добре-диференційована нейроендокринна карцинома, типовий і атиповий карциноїд, DIPNECH, що, не дивлячись на свою рідкістність, є загрозливими патологіями. Всі вищеперелічені типи раку мають дещо відмінну клінічну картину, знання особливостей якої підштовхує нас до правильного діагнозу.

Найчастіше рак легень діагностується не в результаті ціленаправленого пошуку, а як випадкова знахідка. А все тому, що симптоми раку легень не є характерними лише для однієї патології. Серед них виділяють 2 великі групи - внутрішньогрудні та позагрудні симптоми. До першої групи належать:

1. Кашель - проявляється у 50-70% пацієнтів з раком легень, найчастіше у осіб з плоскоклітинним раком та з ДРЛ, що зумовлено тенденцією до залучення центральних дихальних шляхів.
2. Кровохаркання - кожен такий випадок має викликати занепокоєння пацієнта та бути підставою звернення до лікаря. Цей симптом спостерігається у 15-30% пацієнтів, у яких діагностовано рак легень, хоча найчастішою причиною даного симптому є бронхіт.
3. Біль в грудній клітці - здебільшого зустрічається у молодих осіб. Зазвичай біль локалізується на стороні первинного вогнища та виникає внаслідок залучення до патологічного процесу середостіння, плеври чи внаслідок розтягнення грудної стінки.
4. Диспное - є найчастішим симптомом у пацієнтів з раком легень. Воно може бути викликане зовнішньою чи внутрішньою обструкцією дихальних шляхів, обструктивною пневмонією чи ателектазами, лімфінгіїтом, пухлинною емболією, пневмотораксом, плевральним чи кардіальним випотом з тампонадою.
5. Охриплість голосу - спричинена ураженням зворотного гортанного нерву.
6. Залучення до патологічного процесу плеври, що може проявлятися як плевральне потовщення чи вузлуватість з або без плеврального випоту.
7. Синдром верхньої порожнистої вени - більш характерний для ДРЛ.
8. Синдром Панкоста - є характерним для НДРЛ та викликаний стисканням пухлиною плечового сплетення ураження та проявляється болем (зазвичай у плечі, рідше в руці, лопатці та пальцях), синдромом Горнера, деструкцією кісток та атрофією м’язів руки.

В більшості випадків, позагрудинні прояви спричинені метастазуванням, частіше при ДРЛ. Поширення пухлини зазвичай відбувається до кісток, головного мозку, наднирників та печінки. Окрім того, можуть бути наявні такі симптоми, як втрата маси тіла, анорексія та загальна слабкість, численні прояви паранеопластичного синдрому.

Попри численні клінічні ознаки, постановка діагнозу раку легень не є можливою без різноманітних методів діагностики. Їхньою ціллю є не лише підтвердження наших підозр щодо діагнозу, а й оцінка ризику, ступеня поширення хвороби та вибір адекватного лікування. Серед основних методів візуалізації - рентгенографія грудної порожнини, комп’ютерна томографія грудної та черевної порожнин з контрастуванням, магнітно-резонансна томографія головного мозку, ультразвукове дослідження та позитронно-емісійна томографія. Лабораторні аналізи відіграють переважно вторинну роль, допомагаючи нам викрити можливу ділянку метастатичного ураження.

Однак ключовим методом діагностики залишається біопсія, яка дає змогу встановити гістологічний тип пухлини та ступінь її злоякісності, а за допомогою генетичного аналізу отриманого зразка - визначити чутливість або резистентність пухлини до хіміо- та таргетної терапії. Хоча біопсія є інвазійною процедурою, переважно у формі ендобронхіальної голкової біопсії, черезшкірної голкової біопсії або хірургічної резекції, останнім часом активно досліджується можливість рідинної біопсії, що полягає на дослідженні зразку крові пацієнта з метою виявлення потенційних онкомаркерів та ДНК злоякісних клітин.

Тим не менш, рак легень діагностується зазвичай на термінальній стадії, коли лікування в більшості випадків вже є паліативним. Тому одним із найбільш важливих завдань залишається раннє викриття хвороби та можливість її попередження. На сьогоднішній день чимало медичних організацій, асоціацій та товариств розробили свої програми скринінгу раку легень (American Association for Thoracic Surgery, Canadian Task Force on Preventive Health Care, National Comprehensive Cancer Network, European Society of Medical Oncology та інші). Підсумовуючи представлені рекомендації цих асоціацій, можна виділити наступні ключові моменти:

1. Відмова від паління є найефективнішим методом попередження виникнення раку легень.
2. Основним методом скринінгу є низькодозоване КТ грудної клітини (НДКТ).
3. Скринінг на рак легень є тривалим процесом, тому одноразове дослідження є неефективним.
4. Хибно-позитивні результати скринінгу можуть призвести до більш інвазивних методів діагностики, тому пацієнт має бути проінформований та готовий до цього.
5. Рекомендовано проводити скринінг раз в рік методом НДКТ для здорових осіб віком від 50 до 80 років, з 20 пачко-роками в анамнезі, що палять або кинули палити протягом останніх 15 років.
6. Скринінг може бути припинений після 15 років абстиненції.
7. Особа має бути фінансово спроможною до щорічного проведення КТ.
8. Рентгенологічне дослідження або дослідження мокротиння не є ефективними методами скринінгу.

Наостанок хотілося б наголосити на тому, що якими б сучасними та ефективними технологіями та методами лікування ми б не володіли, завжди легше та корисніше попередити хворобу, ніж лікувати та боротися з її наслідками. А знаючи фактори ризику, профілактика раку легень є завданням, що під силу кожному.