Люди, які живуть із ВІЛ, часто стикаються з емоційними труднощами, почуттям ізоляції та тривогою. Дослідження показують, що депресія серед таких людей зустрічається у два-чотири рази частіше, ніж серед загального населення, — і це не просто «поганий настрій» чи «втома», а серйозний розлад, що може суттєво впливати на якість життя.
Причинно-наслідковий зв’язок між ВІЛ і депресією
Люди, які живуть з ВІЛ, мають підвищений ризик розвитку депресії через біологічні, психологічні та соціальні фактори.
Біологічні фактори
Вірус імунодефіциту людини може безпосередньо вражати центральну нервову систему, викликаючи нейрозапальні процеси. Це впливає на рівень нейромедіаторів, зокрема серотоніну та дофаміну, що грають ключову роль у регуляції настрою.
Деякі препарати для лікування ВІЛ-інфекції можуть викликати зміни в настрої, тривожність, безсоння або когнітивні порушення, що сприяє розвитку депресивних станів.
Психологічні та соціальні фактори
Дізнавшись про позитивний ВІЛ-статус, багато людей переживають сильний емоційний стрес, що може призвести до почуття безнадії, тривожності та депресії, особливо якщо не знають про сучасні методи лікування ВІЛ-інфекції, які дозволяють жити повноцінним життям і знизити ризик передачі вірусу до нуля.
Також люди, які живуть із ВІЛ, можуть стикатися з упередженням, осудом з боку суспільства, а інколи й із дискримінацією на роботі чи в медичних закладах. Наслідком цього може бути соціальна ізоляція та депресія.
У партнерських і сімейних відносинах ВІЛ-статус може викликати конфлікти, розлучення або втрату підтримки з боку близьких.
Вплив депресії на здоров’я людини, яка живе з ВІЛ
Депресія може знижувати прихильність до антиретровірусної терапії; погіршувати якість життя і підвищувати ризик розвитку соматичних захворювань.
Відкрите спілкування з лікарем допомагає зробити лікування максимально ефективним та безпечним
Розпочинати лікування ВІЛ-інфекції слід одразу після встановлення діагнозу. Перед початком лікування важливо обговорити з лікарем свій психоемоційний стан, а в процесі терапії — відверто повідомляти про будь-які зміни у настрої, мисленні чи самопочутті.
Також важливо дотримуватися схеми лікування, регулярно приймати ліки, а ще чесно інформувати лікаря про вживання алкоголю, психоактивних речовин або інших медикаментів, оскільки вони можуть взаємодіяти з АРТ і впливати на ефективність лікування.
Як перевірити себе на ознаки депресії
Якщо ви помічаєте у себе зміни настрою, втрату інтересу до звичних справ, пригніченість або тривожність, варто оцінити свій психоемоційний стан.
Один із надійних способів зробити це — пройти тести від проєкту підтримки психічного здоров’я MH4U, які відповідають опитувальникам для пацієнтів PHQ-9* та GAD-7.
Залежно від результату тестів вам може знадобитися консультація лікаря чи психолога для уточнення діагнозу та вибору лікування. Проте навіть якщо загальний бал невисокий, особливу увагу приділити запитанню №9 другого тесту (думки про смерть). Номер гарячої лінії з питань запобігання самогубству — 7333. Це служба національна служба LifeLineUkraine. Її кваліфіковані фахівці вам допоможуть.
Зважайте, результати відображають лише ваші особисті відповіді. Будь-який позитивний результат має підтвердити лікар, оскільки існують додаткові клінічні фактори, які можуть вплинути на рішення щодо лікування та управління станом.
До кого звертатися по допомогу
Депресія — це хвороба, яку не вилікувати без допомоги фахівця, як не вилікувати хворий зуб без допомоги стоматолога. Тому не соромтеся звертатись до фахівця з психічного здоров’я — це може бути сімейний лікар, який пройшов навчання за програмою mhGAP. Знайти такого фахівця можна через сайт НСЗУ.
Якщо відчуваєте, що вам особливо важко — не зволікайте, зверніться до психіатра. Це фахівець, який уважно вислухає і допоможе знайти шлях до полегшення.
Також діліться переживаннями з людиною, якій довіряєте — не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями. Підтримка близьких може бути дуже цінною.
Пам’ятайте: Якщо ви або ваші знайомі, які живуть із ВІЛ, відчувають ознаки депресії, не відкладайте турботу про себе. Своєчасна підтримка може змінити життя на краще.
*Оцінка депресивних симптомів — Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 25 грудня 2014 року № 1003 Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги депресія).
