Центр громадського здоров’я розробив спільно з міжнародними та національними експертами «Національну модель надання допомоги особам, які вживають психоактивні речовини та мають розлади, пов’язані з їх вживанням, включаючи алкоголь» (Модель допомоги), що формує загальну рамку організації медичної та психосоціальної допомоги людям із залежністю в Україні.

Модель допомоги, розроблена на доручення Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ), буде корисною для фахівців системи охорони здоров’я, соціальної сфери, управлінців і всіх суб’єктів, залучених до організації та надання допомоги людям із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин (ПАР) та алкоголю.

Завантажити електронну версію Моделі допомоги можна за посиланням.

Що пропонує ця Модель допомоги

Метою Моделі допомоги є формування універсальних підходів до організації медичної та психосоціальної допомоги людям із залежністю в Україні. Інакше кажучи, це практичний дороговказ, що може бути адаптований до потреб різних громад в Україні, застосовуватися як у мирний час, так і в умовах кризи, базується на наукових підходах і відповідає принципам дотримання прав людини.

Для досягнення цієї мети Модель розглядає допомогу людям із залежністю як безперервний процес (континуум), який вибудовується як послідовність кількох етапів: від раннього виявлення осіб, які вживають ПАР (скринінгу як точки входу в систему), до лікування, ресоціалізації та подальшого відновлення.

Реалізація такого континууму послуг у документі забезпечується через чітке визначення, які ролі та функції виконують надавачі послуг:

• надавачі первинної медичної допомоги;
• заклади охорони здоров’я, що надають стаціонарну психіатричну допомогу;
• Центри ментального (психічного) здоров’я;
• інші спеціалізовані заклади охорони здоров’я;
• надавачі соціальних послуг, зокрема, людям у складних життєвих обставинах;
• центри життєстійкості;
• фахівці з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб;
• спільноти залежних осіб, які працюють за принципом «рівний-рівному» за 12-кроковою програмою.

Цей документ також містить перелік втручань із доведеною ефективністю, рекомендованих до впровадження, та окреслює базові принципи допомоги, яких слід дотримуватися при їх застосуванні. Серед базових принципів наведені такі:

1. Дотримання та захист прав людини під час надання допомоги.

2. Безперервністьнадання допомоги.

3. Раннє виявлення розладів вживання ПАР.

4. Принцип поетапного(ступеневого) догляду.

5. Використання доказовихметодів.

6. Підхід, орієнтований на відновлення.

7. Деінституціоналізаціянадання послуг.

8. Травма-інформований підхід у наданні послуг людям із залежністю.

9. Акцент на послугах щодо психічної коморбідності.

10. Біопсихосоціальна модель та мультидисциплінарний підхід до надання послуг.

11. Врахування особливостей та потреб окремих груп: військові та ветерани, жінки, підлітки.

12. Активна участь пацієнта у прийнятті рішень.

13. Залучення спільнотита розвиток послуг на рівні громад.

Поєднання доказових втручань, дотримання базових принципів, чітке розуміння ролей учасників та їх міжсекторальна взаємодія є необхідною умовою досягнення стійкого відновлення людини з розладом вживання ПАР та алкоголю

Підсумовуючи, модель дає відповіді на питання, що стосуються організації багаторівневої системи допомоги людям із залежністю — Як? Де? Коли? Навіщо? — від організації раннього виявлення осіб, які вживають ПАР/алкоголь та/або зловживають лікарськими засобами, до побудови спеціалізованих амбулаторних/стаціонарних програм різної інтенсивності.

Чому в Україні існує нагальна потреба впровадження Моделі допомоги

1. Проблема вживання ПАР в Україні

Вживання ПАР несе значні ризики для здоров’я та громадської безпеки в Україні. Окрім синдрому залежності та безпосередньо ризику смерті внаслідок передозувань, існує зв’язок між вживанням ПАР та підвищеним ризиком інфікування ВІЛ, вірусними гепатитами B та C, соматичними захворюваннями, коморбідними психічними розладами, підвищеними ризиками самогубства, травмами та шкодою для інших (насильство, аварії на дорогах) тощо.

В умовах війни ці виклики додатково посилюються через те, що наркосцена стає більш динамічною та менш передбачуваною. Причинами цього є, зокрема, припинення контролю за незаконним обігом наркотиків на тимчасово окупованих територіях та порушення логістичних каналів їх постачання, обмеження мобільності населення (зокрема заборона виїзду за кордон для чоловіків), а також погіршення економічного становища та рівня здоров’я населення.

У результаті цих негативних змін спостерігається поява та швидке поширення нових синтетичних ПАР (зокрема альфа-PVP, амфетаміну, мефедрону), зниження попиту на дорогі наркотики, зростання залученості соціально вразливих груп населення до незаконного обігу, а також формування нової мотивації та моделей вживання, що, відповідно, призводить до появи нових груп споживачів.

Окрема статистична інформація підкреслює необхідність впровадження моделі лікування осіб із залежністю:

• у 2024 році за даними Національної служби здоров’я України кожна четверта людина, яка отримувала медичну допомогу у зв'язку з розладами психіки та поведінки в закладах охорони здоров’я, отримувала її у зв'язку зі вживанням ПАР та алкоголю — мала залежність від ПАР/алкоголю. В абсолютних числах це 172 059 осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання ПАР та алкоголю;
• За даними ВООЗ у 2023 році в Україні 49,2% теперішніх споживачів алкоголю (ті, хто вживали алкоголь протягом 12 останніх місяців) повідомили про випадки надмірного епізодичного вживання алкоголю (пияцтва) за останні 12 місяців;
• що стосується вживання ПАР/алкоголю серед підлітків шкіл в Україні:
  • відповідно до даних ESPAD 2024 зафіксовано суттєве зростання частки підлітків, які мали досвід вживання наркотичних речовин протягом життя: з 9,6% у 2019 році до 15,8% у 2024 році. Спостерігається зростання частки вживання більш ризикованих (важких) наркотиків, що може бути зумовлено сукупністю факторів, зокрема впливом війни, яка формує як зовнішні, так і внутрішні фактори ризику, включаючи психотравмуючі події, порушення соціальних зв’язків та послаблення захисних факторів;
  • попри загальну тенденцію до зменшення частки підлітків, які коли-небудь вживали алкоголь, рівень інтенсивного вживання залишається стабільно високим – наприклад, близько 10% повідомили про значне сп’яніння під час останнього разу вживання алкоголю; майже 20% зазначили, що вживали понад п’ять стандартних порцій алкоголю більше ніж один раз за останній місяць.

Більш детально з наркотичною та алкогольною ситуацією за 2024 рік можна ознайомитися у «Національному звіті щодо наркотичної та алкогольної ситуації в Україні 2025 (за даними 2024 року)».

2. Розбудова послуг для протидії вживанню ПАР, зокрема алкоголю, є пріоритетом Уряду в сфері охорони здоров’я

В рамках реалізації Стратегії розвитку системи охорони здоров’я та Стратегії державної наркополітики до 2030 року Україна послідовно формує підхід, у якому допомога людям із розладами, пов’язаними з вживанням ПАР, є невіддільною частиною системи медичної допомоги.

У 2024 році Центр громадського здоров’я на виконання доручення Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля напрацював концепцію розвитку послуг, пов’язаних із залежністю від ПАР, зокрема алкоголю. Розроблена модель є логічним продовженням цієї роботи та практичним інструментом впровадження зазначених реформ у системі охорони здоров’я.

Фінансовою передумовою реалізації моделі є посилення державного фінансування відповідних послуг. Зокрема, у 2026 році в межах Програми медичних гарантій медичного обслуговування населення додатково передбачено 1,5 млрд грн на стаціонарну психіатричну допомогу для осіб із залежністю. У зв’язку з цим переглянуто вагові коефіцієнти для лікування розладів, пов’язаних із вживанням ПАР, що створює передумови для надання більш комплексних і тривалих втручань, спрямованих, зокрема, на формування мотивації до лікування та досягнення стійкого відновлення осіб із залежністю.

Нормативне підґрунтя впровадження Моделі допомоги

Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я».

Закон України «Про психіатричну допомогу».

Закон України «Про соціальні послуги».

Постанова КМУ від 20 серпня 2025 року «Про схвалення Стратегії наркополітики на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025-2027 роках».

Постанова КМУ від 24 грудня 2024 року «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році».

Постанова КМУ від 23 січня 2024 року «Про організацію діяльності та забезпечення функціонування центрів життєстійкості».

Медико-технологічні документи зі стандартизації медичної допомоги (за напрямом лікування залежності):

• наказ МОЗ України від 16 грудня 2025 року № 1897 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю»;
• наказ МОЗ України від 11 липня 2025 року № 1102 «Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів»;
• наказ МОЗ України від 13 січня 2025 року № 84 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги “Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів за виключенням опіоїдів”».

Наказ МОЗ України від 13 грудня 2023 року № 2118 «Про організацію надання психосоціальної допомоги населенню».

Наказ Міністерства соціальної політики України від 01 жовтня 2020 року № 677 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації осіб із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин».

Розробку моделі на доручення Міністерства охорони здоров’я України здійснили фахівці Центру громадського здоров’я спільно з міжнародними експертами у галузі лікування залежностей та організації послуг охорони здоров’я. Над документом також працювали експерти Бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні, представники міністерств, установ, національних служб, закладів охорони здоров’я, інститутів громадянського суспільства, пацієнтських спільнот та інші спеціалісти у сфері лікування залежностей, охорони здоров’я та соціальних послуг. Напрацювання здійснювалися шляхом проведення робочих зустрічей і консультацій, під час яких було узгоджено спільні підходи та прийнято консолідовані рішення щодо змісту документа.

Національну модель лікування залежності розроблено за сприяння проєкту міжнародної технічної допомоги «Від спроможності до змін: посилення відповіді України на вживання психоактивних речовин» за підтримки програми L’Initiative французького державного агентства міжнародного технічного співробітництва та розвитку Expertise France.