Перші згадки про діабет, як «стан, який супроводжується значним виділенням сечі» можна знайти в Папірусі Еберса за 1500 років до н.е.

Нині на нашій планеті нараховується біля 130 млн. хворих на цукровий діабет. Кожні 12-15 років їх кількість подвоюється. Тобто, до 2025 року загальна кількість хворих на діабет може досягти 300 млн. людей. В Україні відомо про 1 млн. хворих на цукровий діабет.

Цукровий діабет — найбільш значуща не акушерська патологія. Це означає, що жодне інше хронічне захворювання не має настільки частого та вираженого негативного впливу на перебіг вагітності та стан плода, як цукровий діабет. Відповідно, перинатальна захворюваність та смертність при цукровому діабеті вища, ніж при інших, навіть найважчих захворюваннях — серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, хронічному гепатиті, гломерулонефриті та ін. Частота вад розвитку у дітей, народжених від матерів, хворих на цукровий діабет, коливається від 6 до 13%, тобто в 2-4 рази вища, ніж у дітей здорових матерів. Найчастіше зустрічаються наступні вади розвитку: кістковом’язової системи — в 37%, серця та судин — в 24%, аномалії ЦНС — в 14% випадків. Вади, несумісні з життям, зустрічаються в 2,6% випадків. Більшість вад розвитку формуються до 7 тижнів вагітності внаслідок декомпенсації основного захворювання.

Необізнаність населення в питаннях планування сім’ї призводить до того, що в приголомшливій більшості випадків жінки з цукровим діабетом звертаються за кваліфікованою медичною допомогою з приводу вже наявної вагітності. Частіше за все, жінка вагітніє на фоні декомпенсації цукрового діабету, а середній термін звернення складає 9-11 тижнів, тобто тоді, коли процес органогенезу та формування плаценти практично завершені.

Планування вагітності у хворих на цукровий діабет — єдиний шлях зниження ризику ускладнень для матері та плода. В цій роботі приймають участь лікарі багатьох спеціальностей (ендокринологи, офтальмологи, генетики, терапевти, акушери-гінекологи, нефрологи та ін.). До вагітності проводиться ретельна санація жінок, які прагнуть до материнства, навчання їх в «школі діабету», лікування судинних ускладнень (лазерна коагуляція та ін.). Жінок з цукровим діабетом, що входять до групи ризику по урогенітальній інфекції (мають в анамнезі запальні захворювання геніталій, сечовивідних шляхів, самовільні аборти, передчасні пологи, мертвонародження та ін.), необхідно обстежувати для виявлення збудника (неспецифічна та специфічна флора, в тому числі хламідії, мікоплазми, вірус простого герпесу, цитомегаловірус та ін.) з наступним лікуванням виявленої патології.

Навчання хворих принципам та методам самоконтролю за перебігом цукрового діабету є одним з найважливіших розділів роботи при плануванні вагітності у цього контингенту жінок. Навчання в «школі діабету» проводиться за спеціально розробленою програмою на базі принципів Сент-Вінсентської угоди. Якщо вагітна не буде навчена принципам дієтотерапії, не вмітиме змінюватидозу інсуліну у відповідності до потреб під час вагітності, це може призвести до розвитку декомпенсації діабету у формі кетоацидозу або гіпоглікемічного стану.

При плануванні вагітності у хворих на цукровий діабет необхідно домагатися стабільної нормалізації обмінних процесів, щоб уберегти плід в період раннього ембріогенезу від пошкоджуючого впливу гіпер або гіпоглікемії.

Необхідно намагатися досягти ідеальної компенсації за 3-4 місяці до вагітності:

• Глікемія натще 3,3-5,5 ммоль/л
• Глікемія через 2 години після їжі — 5,0-7,8ммоль/л
• Концентрація глікозильованого гемоглобіну <6,5%
• Відсутність гіпоглікемічних станів та явищ кетозу.

Доцільно у жінок з цукровим діабетом другого типу, які отримують цукрознижуючі препарати та дієтотерапію, здійснити перехід на інсулінотерапію заздалегідь, тобто на етапі плануванні вагітності.