Лікарні прифронтових зон стійко тримають свою лінію оборони – гуманітарна допомога з першого дня війни стала для них суттєвим джерелом необхідних ліків, медичних виробів тощо.
На Дніпропетровщині продовжують приймати пацієнтів із Луганської, Донецької, Харківської областей. Це люди з онкологічними хворобами, пацієнти на гемодіалізі, але найбільше – поранені.
«На початку війни ми мали багато пацієнтів, переважно з пораненнями кінцівок, тож часто потребували апаратів зовнішньої фіксації, яких ми не мали достатньо, адже в звичайному режимі роботи лікарня не потребує їх в такій кількості. Тож в активну допомогу включилися міжнародні організації та благодійники, – розповідає Наталя Бут, генеральний директор КНП “Міська клінічна лікарня № 4 Дніпровської міської ради”. – Міжнародними організаціями проведено тренінги з надання реабілітаційної допомоги у разі воєнної травми. Вони також допомогли у закритті базових потреб у допоміжних засобах реабілітації: ходунках, милицях, ортезах тощо, які колосально зросли через війну».
Від міжнародних партнерів лікарня отримуватиме додаткове реабілітаційне обладнання для надання ефективної реабілітаційної допомоги пацієнтам, зокрема з ампутаціями.
Серед поранених пацієнтом міської лікарні на Дніпропетровщині стала Оксана Баландіна – медсестра з Лисичанська, яка 27 березня отримала мінно-вибухове поранення. Вона прибула до лікарні наступного дня разом з чоловіком. Оксані ампутували нижні кінцівки на рівні верхньої треті стегна, фахівці мультидисциплінарної реабілітаційної команди відділення фізичної та реабілітаційної медицини лікарні надавали реабілітаційну допомогу в гострому та постгострому реабілітаційному періодах та повністю підготували пацієнтку до подальшого протезування за кордоном.
Молоду жінку переправили до Львова, де у львівській реабілітаційній лікарні вона розписалася з чоловіком. Згодом Оксану доправили на лікування та реабілітацію в Німеччину, де зараз вона вже у протезах робить свої перші кроки.
«Наша лікарня багатопрофільна, кожного дня ми приймаємо до 280 пацієнтів. Під час пандемії у нас було розгорнуто 350 ліжок. Залишаємо таку кількість і сьогодні, адже для багатьох пацієнтів без даху над головою лікарня стала тимчасовим прихистком», – констатує Наталя Бут.
