Вірусні гепатити В і С залишаються прихованою загрозою громадському здоров’ю. За оціночними даними 2019 року, поширеність вірусного гепатиту С (ВГС) в Україні становить 5% населення, близько 3,6% населення хворіють на хронічну форму ВГС. Водночас на вірусний гепатит B (ВГВ) хворіють 1,5% населення.

Попри це, більшість людей не знають про свій статус, адже гепатити В і С можуть тривалий час не проявлятися жодними симптомами. Саме тому регулярне тестування на ВГ має важливе значення для збереження здоров’я. Завдяки тестуванню на маркери ВГ можна запобігти ускладненням та зменшити ризик передачі ВГВ і ВГС іншим.

Під час діагностики, встановлення діагнозу та моніторингу стану пацієнта з ВГВ і ВГС проводять дослідження, що визначають наявність антигенів, антитіл і генетичного матеріалу вірусу в крові. Що саме «ховається» за цими термінами та про що можуть розповісти тести, пояснюємо в цій статті.

Віруси гепатиту В і С містять на своїй зовнішній поверхні або всередині окремі частинки — антигени. Кожен вірус має власні антигени, за якими його можна визначити.

Коли імунна система організму стикається з вірусом, вона намагається його подолати, виробляючи антитіла. Тобто поява антигена вірусу в організмі є причиною появи антитіл.

Організму людини зазвичай треба кілька тижнів, щоб утворити достатню кількість антитіл, яку зможе виявити тест. Але якщо імунна система ослаблена, організм може не виробити антитіл до вірусу, і тест на їх визначення буде неінформативним.

Окрім того вироблені антитіла до вірусу гепатиту С залишаються в крові навіть після повного одужання (вірус можна вилікувати за допомогою ліків або, у частині випадків на етапі гострого гепатиту С, він може зникнути сам).

Тому лікар порадить обрати інший метод діагностики, а саме — виявлення генетичного матеріалу вірусу. Усі віруси містять характерний саме для них генетичний матеріал, без якого неможливе існування та розмноження вірусу в організмі. У випадку ВГВ і ВГС це ДНК і РНК. Визначення генетичного матеріалу є найточнішим методом дослідження, що дозволяє підтвердити або спростувати діагноз вірусного гепатиту В або С.

Які етапи включає діагностика вірусних гепатитів В, С, коли і які методи застосовуються?

Все починається зі скринінгу на маркери ВГВ і ВГС, який допомагає виявити сліди — ті самі антитіла або антигени вірусу в крові. Скринінг проводять за допомогою:

• швидких тестів (ШТ). Процедура тестування проста і не потребує використання лабораторного обладнання. Необхідно лише кілька крапель крові пацієнта та власне швидкий тест. Результат можна отримати за 15–20 хвилин;
• імуноферментного/імунохемолюмінесцентного аналізу (ІФА/ІХЛА) — це інструментальні (лабораторні) методи, під час яких зразок крові досліджується у лабораторії, тому результат доступний не відразу, а за кілька годин або навіть днів. Водночас такі дослідження є більш точними і чутливими, ніж ШТ та дозволяють визначити наявність антигенів або антитіл навіть за їх низьких концентрацій в крові.

Водночас лише виявлення позитивного результату скринінгу на маркери ВГ лікарю не достатньо для встановлення діагнозу ВГВ чи ВГС та призначення лікування. Тому необхідно проведення підтверджувальної діагностики методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР-тест). ПЛР-тест безпосередньо визначає наявність генетичного матеріалу вірусу, а саме рибонуклеїнової кислоти (РНК) ВГС та дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) ВГВ, що точно вказують на інфікування ВГВ і ВГС.

Саме тому дослідження методом ПЛР є обов’язковим для встановлення діагнозу ВГВ або ВГС.

Якщо ви вагаєтеся, з чого почати діагностику вірусних гепатитів, зверніться до свого сімейного лікаря або в медичний заклад з переліку за посиланням.