За даними дослідження Глобального тягаря хвороб*, у світі налічується понад 111 мільйонів людейіз розладами вживання алкоголю. А за останні два десятиліття глобальна поширеність цього розладу зросла майже на 15%.

Що таке розлади вживання алкоголю

Це стани, за яких вживання алкоголю призводить до негативних наслідків для фізичного або психічного здоров’я, повсякденного життя та соціального функціонування.

Розлади вживання алкоголю визначаються не лише кількістю алкоголю, яку споживає людина, а й тим, чи викликає вживання зміни у поведінці, чи можливо його контролювати, та яку роль алкоголь відіграє в житті людини.

ВООЗ: безпечної дози алкоголю не існує

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) наголошує, що не існує безпечного для здоров’я рівня вживання алкоголю. Ризик залежить від кількості та характеру вживання, але він існує вже з першої дози — чим більше алкоголю, тим вищий ризик пов’язаних із ним захворювань та травм.

Для оцінки кількості алкоголю використовують поняття «стандартної порції» — близько 10 грамів чистого спирту. Наприклад, 330 мл пива міцністю 4% або ~100 мл вина міцністю 13% — це одна стандартна порція.

За визначенням ВООЗ, надмірне (тяжке) епізодичне вживання алкоголю становить 60 і більше грамів чистого спирту — тобто 6 і більше стандартних порцій (для чоловіків) та 4 стандартні порції (для жінок) — за один випадок.

Ознаки розладу вживання алкоголю

Синдром залежності від алкоголю — це сукупність фізіологічних, поведінкових і психічних проявів, що виникають унаслідок повторного вживання алкоголю та характеризуються, зокрема, сильним бажанням вживати алкоголь, труднощами з контролем його вживання, розвитком толерантності та симптомів відміни

Відповідно до критеріїв Міжнародної класифікації хвороб-10 (МКХ-10), про синдром залежності можуть свідчити:

• сильне бажання або непереборна потреба вживати алкоголь;
• труднощі з контролем початку, припинення або кількості вживання;
• фізіологічний стан відміни після припинення або зменшення вживання алкоголю;
• підвищення толерантності — необхідність вживати більшу кількість алкоголю для досягнення бажаного ефекту;
• поступове звуження кола інтересів або збільшення часу, пов’язаного з вживанням алкоголю та відновленням після нього;
• продовження вживання алкоголю попри очевидні шкідливі наслідки для фізичного чи психічного здоров’я.

Для встановлення синдрому залежності лікар оцінює сукупність цих ознак, їхню тривалість та вираженість. Тому окрема ознака сама по собі не означає наявності залежності.

Як лікують розлади вживання алкоголю

В Україні діє Стандарт медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю»**, який визначає сучасні підходи до оцінки стану пацієнта, лікування та подальшого спостереження.

Відповідно до положень Стандарту, допомога людині з розладом вживання алкоголю залежить від її стану, тяжкості розладу, наявності супутніх захворювань, попереднього досвіду лікування та інших факторів.

Медична допомога може бути необхідною на різних етапах, зокрема під час гострої алкогольної інтоксикації, лікування синдрому відміни, а також для довготривалого лікування синдрому залежності та подальшої підтримки.

Після первинної оцінки лікар визначає індивідуальний план лікування.

Що таке синдром відміни алкоголю

Синдром відміни (абстинентний синдром) може виникнути після припинення або суттєвого зменшення вживання алкоголю у людини з залежністю. Його прояви можуть включати:

• тремор;
• пітливість;
• тривога;
• безсоння;
• нудоту, блювання;
• прискорене серцебиття та підвищення артеріального тиску;
• у тяжких випадках — судоми, галюцинації та делірій.

Тяжкість синдрому відміни (легкий, помірний чи тяжкий) оцінюють за клінічними ознаками та, за відповідних умов, за допомогою шкали CIWA-Ar***.

Лікування синдрому відміни алкоголю

Мета лікування — полегшити симптоми, запобігти тяжким ускладненням і появі синдрому Верніке–Корсакова (тяжкому ураженню нервової системи, яке впливає на пам'ять і може спричиняти когнітивні порушення), а також створити умови для подальшого лікування залежності.

Препарати першої лінії для лікування синдрому відміни — бензодіазепіни тривалої дії протягом короткого проміжку часу через ризик формування залежності. У випадках, коли існує ризик надмірної седативної дії, зокрема при тяжких захворюваннях печінки, у людей старшого віку або за наявності деяких інших станів, можуть застосовуватися бензодіазепіни короткої дії.

Чи завжди потрібне стаціонарне лікування

Рішення про формат лікування приймається після комплексної оцінки стану людини, а не лише за кількістю алкоголю, яку вона вживає.

У більшості випадків лікування синдрому відміни може проводитися амбулаторно, але деякі пацієнти потребують госпіталізації.

Лікування синдрому залежності

Поєднання фармакотерапії та психосоціальних втучань — це основа лікування синдрому залежності. Лікувальна тактика підбирається індивідуально.

До доказових психосоціальних втручань належать:

• мотиваційне інтерв’ю;
• когнітивно-поведінкова терапія;
• поведінкова терапія, терапія, що ґрунтується на соціальних зв’язках та оточенні;
• поведінкова терапія пар.

Для пацієнтів із легшим перебігом розладу психосоціальні втручання можуть бути основним методом допомоги. Фармакотерапія може розглядатися, якщо їх ефект недостатній або пацієнт потребує іншого підходу. У випадку помірного або тяжкого перебігу основний підхід — поєднання фармакологічного та психосоціального лікування.

Що відбувається після стабілізації стану пацієнта

Після стабілізації важливо продовжити лікування та моніторинг стану пацієнта. План лікування має містити визначені цілі, поточні проблеми пацієнта, заплановані втручання та стратегію подальшого спостереження. Пацієнт має бути активним учасником формування цього плану, за його згодою до процесу можуть залучатися близькі люди.

Важливо: рецидив (повернення до вживання алкоголю після періоду утримання) не означає, що лікування було неефективним. У такій ситуації треба:

• повторно оцінити стан людини;
• з’ясувати причини та обставини повернення до вживання;
• за потреби скоригувати план лікування.

* Global Burden of Disease (від Інституту показників і оцінки здоров'я — IHME)

** Затверджено Наказом МОЗ України від 16 грудня 2025 року №1897.

*** Clinical Institute Withdrawal Assessment for Alcohol, Revised.