Механізми виникнення свербежу: нові уявлення про взаємозв’язок нервової та імунної систем

На екзему або атопічний дерматит (АД) страждають приблизно 9,6 млн дітей та 16,5 млн дорослих у США. Хронічний свербіж шкіри має серйозний вплив на якість життя пацієнтів. Незважаючи на те, що про це дискомфортне відчуття вже багато відомо, все ж залишається багато питань та прогалин, що створює труднощі у лікуванні АД. Стаття авторів із Гарвардської медичної школи та Бригамської жіночої лікарні, опублікована у виданні The Proceedings of the National Academy of Sciences, пропонує нові підказки про основні механізми виникнення свербежу. Отримані дані свідчать про ключового молекулярного гравця, відомого як цистеїн-лейкотрієновий рецептор 2 (CysLT2R), який може бути новою мішенню терапії при АД.

«При атопічному дерматиті свербіж може бути нестерпним і погіршувати перебіг захворювання», – розповів співавтор дослідження K. Frank Austen, доктор медичних наук, старший лікар відділення алергії та клінічної імунології в Бригамі. Д-р Austen також є професором кафедри респіраторних та запальних захворювань AstraZeneca в Гарвардській медичній школі. «Ми почали цю науково роботу з двох причин: одна – інтерес до науки – я почав вивчення феномену, що сьогодні відомий як цистеїн-лейкотрієновий шлях, ще десятиліття тому і з того часу працюю над цією темою. Друга причина – свербіж, розуміння причин його виникнення та зв’язок із нейронами».

K. Frank Austen та його лабораторія, яка фокусується на молекулярних компонентах, що сприяють алергічному запаленню, співпрацювали з кандидатом медичних наук Isaac Chiu, доцентом кафедри імунології в Гарвардській медичній школі. До складу команди також входили дослідники Центру імунології та запальних захворювань Массачусетської лікарні та Техаського університету в Далласі.

«Як нейроімунолога мене цікавить, як взаємодіють нервова та імунна системи, – зазначив д-р Chiu, співавтор роботи. – Свербіж виникає з підгрупи нейронів, і гострий свербіж може бути захисною реакцією, яка допоможе нам усунути подразник, що уражає шкіру. Однак хронічний свербіж, який не має захисних функцій і є патологічним, недостатньо зрозумілий, важко піддається терапевтичній корекції, тож нам необхідні нові підходи до лікування».

K. Frank Austen, Isaac Chiu та їх колеги вирішили з'ясувати молекулярні механізми, які можуть спровокувати хронічний свербіж. Для цього вони шукали генну активність у нейронах дорсальних кореневих гангліїв (DRG), пов’язаних зі свербежем у мишей. Вони виявили вражаючий рівень CysLT2R, який був високо виражений у цих специфічних нейронах. Дослідники також виявили експресію цього рецептора в нейронах DRG людини. Це змусило вчених зосередити свій аналіз на ролі CysLT2R у виникненні хронічного свербежу. Додаткові експерименти показали, що активація цього рецептора викликала свербіж у мишей з AД, але не у здорових особин. Миші, у яких не було CysLT2R, продемонстрували зменшення інтенсивності свербежу. У сукупності висновки дослідження вказували на ключову роль рецептора у спричиненні свербежу та його потенційному сприянні розвитку АД.

Провідна авторка роботи Tiphaine Voisin, кандидатка медичних наук, провела багато доклінічних експериментів на мишах з АД. «Останні десять років або близько того дослідження в галузі хронічного свербіння показали важливість та складність взаємозв’язку між імунною та нервовою системами, – розповідає вона. – Було дуже цікаво дослідити внесок цистеїн-лейкотрієнів у ці нейроімунні перехресні взаємодії, що призводять до свербіння, в тому числі при АД».

Лейкотрієни – це клас молекул ліпідів, які походять із лейкоцитів (звідси і назва). Синтез лейкотрієнів відбувається тучними клітинами людини, які беруть участь у алергії та запаленні. Сьогодні інгібітор лейкотрієну монтелукаст, який націлений на CysLT1R, використовується для лікування астми, але не забезпечує полегшення при свербінні. На сьогодні не існує клінічно схвалених інгібіторів CysLT2R. І хоча дослідники довели наявність цих рецепторів у людини, доки інгібітор CysLT2R не буде розроблений і випробуваний на людях, залишатиметься відкритим питання про те, чи може ця нова мішень терапії призвести до значущих покращень у пацієнтів з АД.

Перейти в каталог новин