Коли йдеться про аутизм, мова — не про захворювання, а про розлад, особливість розвитку, з якою людина народжується і живе все життя. Аутизм неможливо набути внаслідок дії зовнішніх чинників, його не «вилікувати», проте доказові методи психологічного втручання можуть покращити комунікативні та соціальні навички осіб з аутизмом.
Про аутизм
Аутизм — це насправді дуже різні особливості, тому одне слово містить розлади аутистичного спектра (РАС). Спектр — бо здібності і потреби осіб з РАС можуть значно відрізнятися. Деякі з осіб з аутизмом використовують вербальну комунікацію з іншими, а деякі — ні, хтось потребує догляду упродовж усього життя, інші ж можуть жити самостійно, працювати.
Особи з РАС часто мають проблеми із соціальною взаємодією, а також обмежену або повторювану поведінку, сталі інтереси. Ознаки аутизму зазвичай з’являються у віці 2–3 років. Деякі з них можуть з’явитися і в більш ранньому віці. Що раніше батьки і лікарі визначають, що дитина перебуває в спектрі, то більше позитивних результатів можна досягти в покращанні якості її життя.
Ознаки, які ми наведемо нижче, можуть вказувати на те, що дитина перебуває в групі ризику щодо РАС.
Вік до 6 міс:
- дитина уникає або не підтримує зоровий контакт;
- не виявляє радісних емоцій, рідко посміхається.
Вік до 9 міс:
- не виявляє щасливих, сумних, роздратованих, здивованих виразів обличчя;
- не реагує на ім’я.
Вік до 12 міс:
- не лепече;
- не використовує або використовує рідко жести: не вказує на предмети, не махає «па-па», не простягає ручки.
Вік до 1,5 року:
- не вказує на предмет, що привернув увагу.
Вік до 2 років:
- не помічає емоцій інших людей.
Вік до 3 років:
- не помічає інших дітей і не намагається приєднатися до їхньої гри.
Вік до 4 років:
- не грає в рольові ігри (не прикидається лікарем чи супергероєм).
На РАС може вказувати і така поведінка:
- дитина виставляє іграшки чи інші предмети в ряд і засмучується, коли порядок змінюється;
- щоразу повторює слова або фрази;
- постійно грає іграшками однаково;
- фокусується на окремих предметах (наприклад колесах);
- вимагає дотримання певної послідовності дій;
- засмучується через незначні зміни.
Якщо ваша дитина має якісь із цих ознак, зверніться до свого педіатра або сімейного лікаря. Адже не всі діти з аутизмом мають такі ознаки, і наявність таких ознак не завжди вказує на аутизм.
Для осіб із аутизмом притаманний високий рівень тривожності. Проте щоб опанувати цю тривогу та почуватися в безпеці, особам із РАС потрібна впорядкованість: розклад, заздалегідь визначений порядок дій, рутина і звичні маршрути. Довідник безбар’єрності, створений за ініціативою Олени Зеленської «Без бар’єрів», наводить такі поради щодо спілкування з особами з РАС:
- поважайте розклад і ритуали людини з аутизмом. Те, що може бути дрібницями для вас, є вкрай важливим для нього чи для неї. Якщо ви пропонуєте нову активність, дайте людині час на осмислення, будьте готові, що їй це може не сподобатися, і прийняти такий вибір;
- те ж стосується і подарунків. Особа з РАС не завжди може миттєво висловити свої почуття чи подяку — це для неї сюрприз і порушує встановлений порядок дій. Тому до такого досвіду потрібно готувати. Так само треба прийняти, що людині може не сподобатися подарунок і вона не робитиме вигляду, що вона в захваті заради ввічливості;
- у розмовах з особами з РАС паузи в очікуванні відповіді необхідно робити трохи довшими — від 30 секунд до хвилини. Тримайте м’який фокус на людині – дивіться десь на середину лоба, а не в очі. І будьте готовими до того, що вона не дивитиметься на вас, а наприклад, розвернеться вбік. Це – спосіб самозаспокоєння. Також методами заспокоєння можуть бути якісь рухи, розкачування чи вигуки. Це потреба нервової системи людини;
- висловлюйтеся чітко і не давайте обіцянок. Ви можете забути про сказане, а людина чекатиме на виконання;
- також краще не говорити припущеннями. Якщо ви сумніваєтеся, варто сказати чітке «ні» і спробувати пояснити, чому;
- не варто також використовувати метафори, слова в переносному значенні, епітети, адже особи у спектрі все сприймають буквально. Натомість бажано говорити простими короткими реченнями. Також треба розуміти, що люди з РАС не завжди розуміють якісь інтонації, вирази обличчя та жести, тому уникайте натяків і говоріть прямо;
- у спілкуванні з особами з РАС, як, власне, і з іншими людьми, потрібно навчитися сприймати все, як є, і не намагатися «переробити» людину.
